Країна нескоренихНа захід України берези та тополіСобі обмилували співучі солов'ї,А в східній Україні стоять дерева голі,Де мало піснеспівів, бо точаться бої.Щаслива безтурботність лишилася позаду,Країну розділила непрохана війна,Десь воїн засинає під вибухи снаряду,А інший не вдоволений сиренами з вікна.Хтось віддає останнє, хоч пенсія мізерна,На благо батьківщини тихенько раз у раз.А дехто наживається, та й поміч їх химерна,При цьому вихваляється в мере́жі напоказ.Живемо у країні, де діти при дорозіЗбирають по копійці на фронт захисникам:Під зливою, у спеку, на лютому морозі –А люди ним говорять, нахабно так, "не дам".Пірнули з головою в буденність та турботи,Стараються наповнити живіт та гаманець,У поглядах змагаються диванні патріоти,Забулися напевно – війні ще не кінець.В братерстві проявилася велика наша сила,Як ворог несподівано підняв на нас меча,Державу Україну орда не захопила,Бо люди об'єднались – плечима до плеча.Країною нескорених ми хочемо лишатись,Чи сірою державою, яка пішла у тінь?На захист батьківщини повинні об'єднатись,Як приклад для наслідування нових поколінь.Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі