Я ж вам казала, як люблю Винниченка?Вже декілька ночей, годуючи малого, переглядала, які електронні книги збережені в телефоні. Нічого важкого о пʼятій ранку мій мозок не здатен сприймати. Тож три книги Уласа Самчука довелось відкласти на потім. Відкрила «Місто дівчат» Елізабет Ґілберт, побачила, що в цьому форматі це 1500 сторінок, жахнулася й зразу закрила. Сьогодні пішла на Лібраріус, подивитися, що там є в збережених. Дивлюсь, «Федько-халамидник» Винниченка. Назва знайома, точно колись читала, але вже й не згадаю про що там. 48 сторінок. Читаю двадцять і син засинає. Я лишаю оповідання до ранку (ранку, коли сонце вже підніметься і простягне промені у вікна). І пробудившись першим ділом, поки син знову їсть, я дочитую другу половину тексту. Вражена й зніяковіла закриваю додаток. Як же це надзвичайно написано і скільки емоцій підіймає всередині. Вау. Гадаю наступні ночі буду проводити з другими оповіданнями, до яких ніколи не доходили руки. Раджу шалено й вам. 48 сторінок в телефоні, цілковитого захоплення.І як завше залюблююсь мовою Винниченка й виписую собі:— Мурло ти репане.🌝🤎P.S. В додатку Librarius дуууже багато української класики безкоштовно. Не реклама. Щира рекомендація🫶🏼