☦️🎄✨Святий апостол від сімдесяти Стефан був старшим серед семи дияконів, поставлених самими апостолами, тому його називають архідияконом. Він був християнським первомучеником та постраждав за Христа у віці близько тридцяти років.За висловом Астерія, це був «начаток мучеників, учитель страждань за Христа, основа доброго сповідання, бо до Стефана ніхто не проливав крові своєї за Євангеліє».Будучи сповнений Духа Святого, святий Стефан відважно і переконливо проповідував християнське вчення та перемагав іудейських законовчителів у спорах.Через це іудеї обмовили Стефана, ніби він говорить хулу на Бога і на Мойсея. З таким звинуваченням святий Стефан постав перед синедріоном і первосвященником.Він виголосив промову, у якій виклав історію єврейського народу та сміливо викрив іудеїв у гоніннях на пророків і в страті очікуваного ними Месії, Іісуса Христа. Під час промови святий Стефан раптом побачив відкрите небо й Іісуса Христа у славі, Який стояв праворуч Бога. Він гучно проголив про це.Тоді іудеї, затикаючи вуха, накинулися на нього, потягли його за місто і побили камінням. Святий мученик молився за своїх убивць. Вдалині, на узвишші, стояла Матір Божа зі святим апостолом Іоанном Богословом і старанно молилася за мученика.Перед смертю Стефан сказав: «Господи Іісусе! прийми дух мій. Господи! не вміни їм гріха цього», — і потім радісно віддав за Христа свою чисту душу.Тіло святого первомученика Стефана, залишене на поживу звірам, таємно взяв відомий єврейський вчитель Гамаліїл зі своїм сином Авівом та поховав у своєму маєтку.Згодом вони обидва увірували у Христа і прийняли Святе Хрещення.
☦️🎄✨Сама історія майбутнього народження у світ Спасителя починається тоді, коли Пречистій Діві Марії з’являється Архангел Божий Гавриїл. Про це ідеться в Євангелії від Луки:“Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою; Благословенна Ти між жонами. Вона ж, побачивши його, стривожилась від слів його і міркувала, що б то значило це привітання? І сказав їй Ангел: не бійся, Маріє! бо Ти знайшла благодать у Бога; і ось, зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім’я Йому Іісус. Він буде великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його; і царствуватиме над домом Якова повік, і Царству Його не буде кінця” (Лк. 1:28-33).Будучи чистою і непорочною дівою, збентежена Марія запитує Архангела про те, яким чином це може з Нею статися. Відповідь була такою: “Дух Святий зійде на Тебе, і cила Всевишнього осінить Тебе; тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим” (Лк. 1:35).Покірна волі Божій і вихована в послуху Йому, Діва Марія лише вимовляє: “Я — Раба Господня; хай буде Мені по слову твоєму”(Лк. 1:38).Різдво Христове є одним із дванадцяти великих свят Православної Церкви. Перші згадки про святкування цієї події відносяться до IV століття. 360 року римський єпископ Ліберій згадував свято Різдва. Раніше, у II столітті, про народження Спасителя говорили в контексті свята Богоявлення, яке включало в себе цілих три події: народження Іісуса Христа, принесення дарів і Хрещення Господнє. У старовинних требниках Різдво Христове мало назву “Зимова Пасха”.Тодішній імператор Октавіан Август вирішив зробити перепис усього народу своїх земель. Землі Палестини в ті часи входили до складу Римської імперії. У єврейського народу було заведено вести перепис по колінах і родах, а кожне коліно і рід мали свої прабатьківські місця. Тож праведному Іосифу і його дружині Діві Марії потрібно було йти до Віфлеєма — міста Давида, із роду якого вони й походили.Зі Святого Письма відомо, що наш Спаситель народився не в царських покоях, а в хліві для худоби. Іншого місця для Нього не знайшлося в усьому місті і його околицях. Першими про Різдво Христове дізналися пастухи, які стерегли свою отару на полі неподалік від місця народження Спасителя. Їм з’явився ангел Господній і сповістив: “Нині народився вам у місті Давидовому Спаситель” (Лк. 2:34). Першими, кому було дано побачити Спасителя світу, були зовсім прості люди.Але вони не були єдиними. Волхви зі сходу (за переданням, їх звали Мельхіор, Бальтазар і Гаспар) побачили в новій зірці, що з’явилася на небосхилі, найбільшу подію, на яку всі чекали, — народження Спасителя світу. Дивлячись на цю зірку, вони вирушили шукати те місце, де з’явився Спаситель. Прийшовши, вони принесли Йому дари: золото як Царю, ладан як Священнику і смирну — особливі пахощі, котрими було заведено помазувати тіла покійних. Поява волхвів біля колиски Спасителя говорить про те, що Він прийшов до всіх людей без винятку.Нині на місці, де народився Божий Син, стоїть базиліка Різдва Христового. Її будівництво було розпочато за часів прощі на Святу Землю рівноапостольної імператриці Єлени. У базиліці знаходиться печера, те саме місце, де народився Господь наш Іісус Христос. Це місце позначене срібною зіркою з чотирнадцятьма променями.
☦️Преподобний Амфілохій народився у 1894 році на Тернопільщині. У 1912 році був покликаний до армії. Проте, наприкінці війни потрапив до полону і повернувся додому лише через сім років.До Почаївської Лаври майбутній угодник Божий прийшов у 1925 році, де згодом був пострижений у чернецтво з ім’ям Іосиф. Дуже швидко по всій Волині поширилася слава про отця-цілителя, як про суворого подвижника і лікаря. Господь наділив преподобного дарами прозорливості, зцілення та звільнення від злих духів.Після війни, коли почало посилюватися гоніння на Церкву Христову, святий отець мужньо викривав безбожність та говорив: «Велике щастя, що Господь сподобив нас народитись у Православній вірі».Коли влада намагалася перетворити Лавру на музей, отець Іосиф своєю мужністю та сміливістю відстояв святиню. Першим вирішили закрити для богослужінь Троїцький собор, в якому преподобний не переставав цілодобово служити акафісти та молебні над хворими.За це сповідника запроторили до психіатричної лікарні, з якої він зміг вийти лише завдяки допомозі своїх духовних чад. Після цього страждалець оселився у рідному селі, де під час важкої хвороби прийняв схиму з ім’ям Амфілохій.Після одужання святий цілитель продовжив приймати велику кількість людей, котрі потребували зцілення своїх тілесних і душевних недуг.Взимку 1971 року блаженний старець відійшов до Господа. Вірою і милосердям до стражденних отець Амфілохій став живим прикладом благочестя і любові, залишивши про себе пам’ять в серцях віруючих. Через 30 років, під час яких не припинялися чудесні зцілення на могилі старця, його святі мощі були знайдені нетлінними.
☦️606 року до Різдва Xристового Єрусалим був завойований вавилонським царем Навуходоносором. Храм, споруджений Соломоном, було зруйновано, а безліч народу ізраїльського було відведено в полон. Серед бранців були знатні юнаки Даниїл, Ананія, Азарія і Мисаїл.Цар Навуходоносор розпорядився навчити їх халдейської премудрості і виховати в розкоші при своєму дворі. Але вони, зберігаючи заповіді своєї віри, відмовлялися від надмірностей і вели суворий спосіб життя. Харчувалися святі отроки тільки овочами і водою. Господь дарував їм мудрість, а святому Даниїлу подав дар прозорливості і тлумачення снів.Святий пророк Даниїл, свято зберігаючи віру в Єдиного Бога й уповаючи на Його всесильну допомогу, мудрістю своєю перевершив усіх халдейських звіздарів та волхвів і був наближений до царя Навуходоносора. Він перебував у званні придворного радника за часів царювання Навуходоносора і п’яти його наступників. Святий Даниїл залишався на високій посаді й після підкорення Вавилону, під час правління царів Дарія і Кира.Одного разу Навуходоносор побачив дивний сон, який вразив його. Але, прокинувшись, він забув бачене. Вавилонські мудреці виявилися безсилими дізнатися, що наснилося цареві. Тоді святий пророк Даниїл прославив перед усіма силу Істинного Бога, Який відкрив йому не тільки зміст сну, а і його пророче значення.Невдовзі цар Навуходоносор наказав спорудити величезну статую, якій належало віддавати божеські почесті. За відмову зробити це троє отроків, Ананія, Азарія і Мисаїл, були вкинуті в палаючу піч. Полум’я піднімалося над піччю на сорок дев’ять ліктів, обпалюючи халдеїв, які стояли поруч. Святі отроки ходили посеред полум’я, молячи Господа і оспівуючи Його (Дан. 3:26-90). Ангел Господній, з’явившись, охолодив полум’я, і отроки залишилися неушкодженими. Цар, побачивши це, наказав їм вийти і звернувся до Бога Істинного.За царя Валтасара святий Даниїл витлумачив таємничий напис “мене, мене, текел, упарсин”, що з’явився на стіні палацу під час пиру (Дан. 5:25). Цей напис передвіщав падіння Вавилонського царства.Під час правління царя Дарія, який 539 року до Р. Х. завоював Вавилон, святий Даниїл через наклепи своїх ворогів був кинутий до рову з голодними левами. Проте вони не зачепили його, і він залишився неушкодженим. Цар Дарій зрадів за Даниїла і повелів у всьому своєму царстві поклонятися Богові Даниїловому, “бо Він є Бог Живий і Присносущий, і царство Його непорушне, і володарювання Його нескінченне”.Святий пророк Даниїл глибоко сумував про свій народ, який зазнає справедливої кари за безліч гріхів та беззаконь і за переступ заповідей Божих — тяжкий полон вавилонський і розорення Єрусалима: “Прихили, Боже мій, вухо Твоє і почуй, відкрий очі Твої і споглянь на спустошення наші і на місто, на якому наречене ім’я Твоє; бо ми приносимо моління наші перед Тобою, уповаючи не на праведність нашу, але на Твоє велике милосердя” (Дан. 9:18).Пророк Даниїл праведним життям і молитвою спокутував беззаконня свого народу. Йому було відкрито долю народу Ізраїлю і долі всього світу.Під час тлумачення сну царя Навуходоносора пророк Даниїл сповістив про царства, які змінювали одне одного, і велич останнього Царства — Царства Господа нашого Іісуса Христа (Дан. 2:44). Пророче видіння про сімдесят седмин (Дан. 9:24-27) повідало світові знамення Першого і Другого Пришесть Господа Іісуса Христа і пов’язаних з ними подій (Дан. 12:1-12).Святий Даниїл клопотав за свій народ перед наступником Дарія, царем Кіром. Той вельми цінував Даниїла і 536 року до Р. Х. оголосив бранцям свободу. Сам Даниїл і друзі його Ананія, Азарія та Мисаїл дожили до глибокої старості і померли в полоні. Згідно ж зі свідченням святителя Кирила Александрійського, святі Даниїл, Ананія, Азарія і Мисаїл були обезголовлені з веління перського царя Камбіза.
☦️Святий Марин постраждав за Христа в ІІІ столітті. Будучи благородним за походженням, незважаючи на свій юний вік, він носив звання синклітика або сенатора.Як християнин, мученик Марин був схоплений і примушуваний принести жертву ідолам. Оскільки він не підкорявся і не виконував цієї вимоги, його повісили й рубали мечами, потім поклали на вогонь. Після того його кинули на розпечену сковороду, а потім у киплячий котел. Проте з благодаті Божої Марин у всіх цих тортурах залишався неушкодженим. Тоді випустили на святого диких звірів, левів і ведмедів, але й ті не чіпали його.Тим часом озлоблення язичників ще більше посилювалося проти твердого сповідника віри Христової. Вони вирішили насильно ввести його в ідольське капище і змусити принести жертву. Святий же в цей час сказав:— Хочу принести жертву богам.Почувши таку заяву мученика, цар і всі, хто його оточував, зраділи. Але Марин, увійшовши зі всіма до капища, звернувся з молитвою до Господа Іісуса Христа — і ідоли впали та розсипалися.Засмутився цар, вражений такою несподіванкою. Він негайно наказав відсікти голову мученикові. Так святий Марин віддав дух свій Господу. Його мощі були з честю поховані богобоязливими християнами.Мученицька кончина святого Марина настала близько 283 року (за іншими даними, у 217–218 роках).
☦️Відповідно до усталеного викладу житія преподобного, у шістнадцять років він уже був послушником Троїце-Сергієвої пустині на березі Фінської затоки. Валаамський ігумен Назарій благословив його жити самотньо в лісі. Лише по святах Герман приходив до монастиря на богослужіння. На Валаамі святий Герман і прийняв чернечий постриг.У рамках іншого викладу житія святого Германа ідеться про те, що в сімнадцять років його забрали в рекрути. Після цього він прослужив у війську одинадцять років. Одразу після цього, 1778 року, преподобний вступив до Саровського монастиря. Пізніше він перейшов до Валаамської обителі.1793 року із її ченців було утворено духовну місію для проповіді слова Божого народам Аляски. Одним із них став преподобний Герман. Усі свої сили він віддав просвітленню вірою Христовою корінних жителів суворої Аляски. Там святий охрестив десятки тисяч місцевих жителів.1807 року тодішній очільник північноамериканської Місії ієромонах Гедеон залишив стан місіонерів. Усю відповідальність було покладено на преподобного Германа. До самої смерті він залишався духовним батьком, пастирем і піклувальником про душі людські в довіреній йому Місії. Преподобного хотіли висвятити на ієромонаха і возвести в сан архімандрита, проте смиренний інок відмовився. До кінця своїх днів він залишався простим ченцем.З того ж року святий Герман завідував школою, де навчалися двадцять хлопчиків. Старець навчав їх читання, письма, Закону Божого, Священної історії і церковного співу, а також навичок землеробства.Преподобний також захищав місцевих жителів від осіб, які бачили в них лише об’єкт для жорстокої експлуатації, зокрема промисловців, котрі приїжджали заради наживи. Непохитно й наполегливо, не маючи жодної підтримки, окрім своєї полум’яної віри, старець заступався за ображених і пригноблених.Таємні подвиги і келійні молитви преподобного Германа залишалися невідомими для світу. Однак оточення бачило світло його благодатного життя, яке проходило в умовах цілковитого самозречення, нестяжательства і суворого нехтування всіма зручностями. Одяг святого був дуже убогий і старий.Імовірно, 1835 року преподобний Герман повністю осліп. В останні роки він вів усамітнене життя, рідко виходячи із келії та постійно перебуваючи в подвигах посту і молитви. Він відкрив духовним чадам час своєї кончини і обставини поховання.15 листопада 1836 року святий Герман попросив запалити перед іконами свічки і почитати Діяння святих апостолів. Під час читання про труди святих благовісників преподобний Герман перейшов від земних трудів до небесного спокою.Святий з любов’ю відгукувався на людські потреби і скорботи у дні свого земного життя. Після преставлення він також не залишав у біді тих, хто звертався до нього.Пам’ять святого подвижника особливо шанують в Америці.
Святитель Спиридон Триміфунтський народився наприкінці III століття на острові Кіпр. Про його життя до висвячення відомостей збереглося мало. Відомо, що він був пастухом, мав дружину і дітей. Усі свої кошти він віддавав на потреби ближніх і мандрівників. За це Господь винагородив його даром чудотворіння: він зціляв невиліковно хворих і виганяв бісів.Після смерті дружини, за часів царювання імператора Константина Великого (306–337), він був обраний єпископом міста Триміфунта. У сані єпископа святитель не змінив свого способу життя, поєднавши пастирське служіння з ділами милосердя.За свідченням церковних істориків, святитель Спиридон 325 року брав участь у діяннях I Вселенського Собору. На Соборі святитель вступив у змагання з грецьким філософом, який захищав Арієву єресь. Проста промова святителя Спиридона показала всім неміч людської мудрості перед Премудрістю Божою. Внаслідок бесіди противник православ’я став його ревним захисником і прийняв Святе Хрещення.На тому самому Соборі святитель Спиридон явив проти аріан наочний доказ Єдності у Святій Трійці. Він узяв у руки цеглу і стиснув її. Миттєво вийшов із неї вгору вогонь, вода потекла вниз, а глина залишилася в руках чудотворця. “Це три стихії, а цегла одна, — сказав тоді святитель Спиридон, — так і в Пресвятій Трійці — Три Особи, а Божество Єдине”.Святитель з великою любов’ю дбав про свою паству. По його молитві посуха змінювалася рясним життєдайним дощем, а безперервні дощі змінювалися теплою, сухою погодою. Він також молитвою зціляв хворих і виганяв бісів.Одного разу до святителя Спиридона прийшла жінка з мертвою дитиною на руках, просячи його заступництва. Помолившись, він повернув немовля до життя. Мати, вражена радістю, впала бездиханною. Але молитва угодника Божого повернула життя і їй.Як повідомляє історик Созомен, у святого був звичай із зібраного врожаю одну частину роздавати бідним, а іншу віддавати нужденним у борг. Сам він особисто нічого не давав. Святитель просто показував вхід до комори, де кожен міг узяти, скільки потрібно, і потім повернути так само, без перевірки та звіту.Окрім того, по його молитві під час посух, що часто загрожували острову Кіпр, ішов дощ. Через це святителя Спиридона часто порівнюють з пророкм Ілією.Усе життя святителя вражає дивовижною простотою і силою чудотворіння, дарованою йому від Господа. За словом святителя оживали мертві, втихали стихії, руйнувалися ідоли. Коли в Александрії патріарх скликав Собор заради розтрощення ідолів і капищ, по молитвам отців Собору впали всі ідоли, окрім одного, найшанованішого. Патріархові у видінні було відкрито, що ідол цей залишився для того, аби бути розтрощеним святителем Спиридоном Триміфунтським. Викликаний Собором святитель сів на корабель. Коли корабель пристав до берега і святитель ступив на землю, ідол в Александрії зі всіма жертовниками впав у порох, чим сповістив патріарха та всіх єпископів про наближення святителя Спиридона.У праведності і святості прожив святий Спиридон земне життя і в молитві віддав душу свою Господу близько 348 року. Мощі його спочивають на острові Корфу в церкві його імені (окрім правої руки, яка в Римі).
☦️Преподобний Даниїл Стовпник народився в селі Віфара, поблизу міста Самосати в Месопотамії. Мати його Марфа довго була безплідною і в молитвах дала обітницю, якщо народиться дитина, присвятити її Господу. Молитва була почута, і Марфа невдовзі народила сина.До п’яти років хлопчик ріс без імені. Батьки хотіли, щоб народжений з благовоління Божого одержав би й ім’я від Бога. Вони привели сина до монастиря, що знаходився поблизу, і звернулися до ігумена. Той звелів подати одну з богослужбових книг. Навмання розгорнувши її, він знайшов у ній слова пророка Даниїла (пам’ять 17 грудня). Так отрок отримав ім’я. Батьки просили, щоб хлопчик залишився в монастирі. Але ігумен не прийняв його, бо той був ще дуже малий.У дванадцять років, нікому не кажучи, отрок пішов із дому в монастир. Батьки зраділи, коли дізналися, де перебуває син, і прийшли до обителі. Побачивши, що він ще ходить у мирському одязі, вони благали ігумена постригти його в Ангельський чин. У недільний день ігумен виконав їхнє прохання, але заборонив їм часто відвідувати сина. Братія обителі дивувалася подвигам ченця.Одного разу разом з ігуменом монастиря Даниїл відвідав святого Симеона Стовпника (пам’ять 1 вересня). Той передрік юному ченцеві, що і він звершить подвиг стовпництва.Преподобний Даниїл продовжив подвижницьке життя в затворі. Коли у видінні йому було вказано місце нового подвигу, він пішов у Фракійську пустелю разом з двома учнями. Там вони добудували стовп, на якому преподобний Даниїл провів тридцять три роки. До стовпа стікалися люди, нещасні та хворі, і всі отримували від преподобного Даниїла допомогу й зцілення. Молитов святого подвижника просили візантійські імператори. Із численних передречень преподобного найзначнішим було пророцтво про сильну пожежу в Константинополі.Святий Даниїл мав також дар благодатного слова. Він наставляв багатьох на шлях виправлення життя.Преподобний Даниїл помер у 489–490 роках, у віці вісімдесяти років.
☦️На іконі Божої Матері «Нечаяна Радість» зображено людину, яка молиться навколішки перед іконою Пресвятої Богородиці. Іконографічним сюжетом для образа послужило передання про зцілення юнака від плотської пристрасті через святий образ Владичиці Небесної, описане у творі святителя Димитрія Ростовського «Руно Орошенне».Якийсь юнак, котрий був одержимий багатьма гріхами і вів порочне життя, мав звичай молитися перед образом Пречистої, вимовляючи архангельське привітання: «Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою». Одного разу, збираючись знову на грішну справу, він раптом побачив, що зображення Божої Матері на іконі ожило, а у Божественного Немовляти відкрилися й кровоточать язви на руках і ногах. Із Його ребра також текла кров. На запитання враженого жахом юнака: «Хто ж це зробив?» — Богородиця відповіла: «Ти й інші беззаконники своїми гріхами знову розпинаєте Сина Мого».Тільки тоді розкрилася перед враженим до глибини душі юнаком безодня його гріхопадіння. Довго благав він у сльозах Богородицю і Спасителя про помилування. Пречиста Діва не залишала Своїх молитов за грішного юнака, доки Господь Іісус Христос не вимовив: «Нині прощаються йому гріхи заради Тебе».Молодий чоловік залишив колишнє гріховне життя. Він став жити чесно й благочестиво. До кінця своїх днів він зі сльозами дякував Заступниці роду людського, молитвами Якої дана була йому радість прощення і відпущення гріхів, на яку він уже не сповідався.Час і місце походження першообраза невідомі. Нині ікона Божої Матері «Несподівана Радість» є дуже шанованою вірянами, а списки з образа перебувають майже в кожному православному храмі.
☦️Святий Амвросій народився 340 року в Північній Італії в багатій і знатній римській родині. Здобувши прекрасну юридичну освіту, він незабаром піднявся і з 370 року обійняв посаду консульського префекта (правителя) провінцій Лігурії та Емілії. Одного разу в Медіолані (сучасному Мілані), головному місті Лігурії, відбувалися вибори єпископа, і між православними та аріанами точилися гарячі суперечки. Амвросій з’явився в храм для наведення порядку, і раптом якийсь голос, ніби дитячий, пролунав: “Амвросій – єпископ”. Народ і сам імператор Валентин побачили в цьому Боже обрання. Даремно Амвросій, який був тоді ще серед оголошених, які готувалися до Хрещення, відмовлявся і навіть сховався з Мілана. Він змушений був погодитися на одностайне обрання, прийняв Хрещення і протягом восьми днів пройшов усі церковні ступені та був висвячений на єпископа (374 р.).Насамперед після посвячення він роздав бідним своє майно. Потім став старанно вивчати Святе Письмо і творіння отців Східної Церкви. Тільки після цього він виступив на терені єпископської діяльності.Святий Амвросій мужньо боровся проти аріанської єресі, якій протегувала імператриця Юстина. На згадку перемоги над аріанством він склав гімн “Тебе Бога хвалимо”, який досі співають на подячних богослужіннях. За його наполяганням викреслено було з імператорського титулу язичницьке звання верховного священника (pontifex maximus), жерців та ідольські капища позбавили казенного утримання, погасили так званий священний вогонь весталок і винесли із сенату статую Перемоги.Святий Амвросій явив зразок пастирської твердості, коли наважився не допустити до храму імператора Феодосія, після кривавого побиття фессалонікійців, які обурилися проти нього. Амвросій сказав імператору: “Людина, яка пролила стільки крові, не може бути в храмі Бога миру”. Імператор заперечив: “І Давид згрішив, але не позбувся милості Божої”. На що Амвросій відповів: “Ти наслідував Давида у злочині, наслідуй же його і в каятті”, і наклав на нього епітимію для примирення з Богом і Церквою.У 387 р. під впливом його проповідей увірував і прийняв Хрещення блаженний Августин, який став потім єпископом і найбільшим богословом Західної Церкви.Останні роки життя Амвросій провів у постійній молитві, спокійно і радісно чекаючи своєї кончини, яка настала 397 року. Святий Амвросій шанується серед найбільших богословів і отців Церкви. Він відомий також як перетворювач церковного співу: він ввів розмірний такт, правильні ритми і різноманітні мелодії в співі. Багато текстів пісень він запозичив у святого Єфрема Сиріна та в Іларія, але й сам написав близько 30 гімнів.
TGLIST.COM.UA
