Святитель Митрофан, попри високе становище ігумена, архімандрита, а згодом єпископа, завжди залишався смиренним. Він не шукав слави чи багатства, а жив просто, уникаючи мирських спокус. Навіть будучи єпископом, він вів скромне життя, допомагаючи бідним і нужденним. Митрофан відзначався глибоким молитовним життям. Будучи монахом, він проводив багато часу в молитві, а як єпископ закликав свою паству до регулярної молитви та участі в богослужіннях. Його духовна сила полягала в постійному спілкуванні з Богом.Святитель Митрофан славився своєю любов’ю до людей. Він допомагав бідним, підтримував нужденних, дбав про вдів і сиріт. Під час свого єпископського служіння він також піклувався про будівництво храмів і монастирів, щоб зміцнити духовне життя своєї пастви. Особливо відомий його внесок у підтримку флоту, який будував цар Петро I, коли святитель пожертвував значну суму зі своїх скромних коштів.Воронезька єпархія в часи Митрофана була охоплена розкольницькими рухами та духовною нестабільністю. Святитель не лише словом, а й ділом боровся за єдність Церкви, проповідуючи правду православної віри. Його мудрість і терпіння допомогли багатьом повернутися до істинного шляху.Святитель Митрофан дбав про благоустрій монастирів і храмів, заохочував духовенство до сумлінного служіння, а мирян – до праведного життя. Він вчив, що кожна справа, навіть мирська, може бути освячена, якщо виконується з вірою і любов’ю до Бога.Перед смертю святитель Митрофан склав духовний заповіт, у якому закликав свою паству берегти віру і жити за заповідями Божими. Він мирно відійшов до Господа 23 листопада 1703 року, залишивши приклад підготовки до вічного життя. Його святі мощі, які згодом були знайдені нетлінними, стали джерелом чудес і духовної втіхи для багатьох.