Болл фактично підвищила біодоступність активних жирних кислот чаульмугри:  які після ін’єкції значно краще всмоктувалися й розподілялися в організмі, ніж густа вихідна олія. У фармацевтиці проблема часто полягає не лише в тому, чи діє певна молекула, а й у тому, чи може вона дістатися потрібного місця в організмі в придатній формі. Зміна хімічної форми може змінити розчинність, всмоктування, стабільність і переносимість препарату.

Саме це й зробила двадцятитрирічна Болл.
Чаульмугрові препарати не гарантували повного знищення M. leprae, допомагали не всім і мали обмежену ефективність на різних стадіях хвороби. Справді ефективна антибактеріальна терапія з’явилася лише із сульфоновими препаратами у 1940-х роках. Але для свого часу метод Болл став великим проривом офіційної медицини: уперше дав практичний, відтворюваний і значно ефективніший спосіб системного застосування.
На початку XX століття Ball Method став найпрактичнішим доступним способом лікування і залишався важливою терапією протягом наступних десятиліть.
Поліпшення стану й негативні бактеріологічні результати дозволяли частині пацієнтів залишати ізоляцію. Університет Гаваїв зазначав, що після впровадження цього лікування деяких мешканців Калаупапи вперше почали виписувати.
Для Болл результатом реакції були етилові естери.
Для лікаря — препарат.
Для пацієнта це могло означати:
«Мені дозволять повернутися додому».
На жаль, потім історія обірвалася.

1916 року Болл тяжко захворіла й повернулася до Сіетла. Чому саме вона померла у двадцять чотири роки, достеменно невідомо. Існувала версія про отруєння під час лабораторної роботи, сучасні історики не мають достатніх доказів, щоб упевнено назвати причину.
Відомо інше: за десять днів до смерті вона ще писала Голлману про свою методику.
Вона померла, не встигнувши сама опублікувати головне відкриття.

Після її смерті президент Коледжу Гаваїв( який згодом став Гавайським університетом) хімік Артур Дін, продовжив дослідження, удосконалював виробництво препарату й публікував результати. Але фундаментальний внесок Болл належного визнання не отримав, а метод певний час навіть стали пов’язувати з ім’ям Діна.

Але у 1922 році Гаррі Голлман опублікував професійну статтю і прямо написав, що саме Еліс Болл після великої експериментальної роботи розв’язала для нього проблему отримання активних компонентів чаульмугри. І назвав спосіб так, як він мав називатися:
Ball Method — метод Болл.
Авторство зафіксував у 1922 році лікар, який безпосередньо працював із нею.

Проте одного запису в медичному журналі виявилося замало.
Ім’я Болл поступово зникло з широкої історичної пам’яті. Через десятиліття дослідники фактично почали відкривати її вдруге — шукали старі публікації, університетські документи, газетні згадки, відновлювали послідовність подій.
У 2000 році на кампусі University of Hawaiʻi з’явилася меморіальна дошка. У 2007-му університет посмертно нагородив Болл своєю Medal of Distinction.
А 26 лютого 2026 року, через 111 років після її відкриття, American Chemical Society офіційно визнало Ball Method Національною історичною хімічною пам’яткою США.

На пам’ятній табличці тепер стоїть її ім’я.
Звісно, найточніший пам’ятник Еліс Болл — не табличка.
Це сама логіка її відкриття.
Вона не відкрила чаульмугру. Не знайшла збудника хвороби. Не винайшла антибіотик.
Вона помітила одну ланку, яка не працювала, — і виправила її.
Іноді саме так змінюється світ.
 
☕️ Пауза для роздумів
Еліс Болл змінила хімічну форму рослинної олії. На папері — невелика різниця в молекулах.
Але в житті конкретної людини ця різниця могла означати можливість залишити місце примусової ізоляції, знову побачити близьких і повернутися туди, що називалося домом.
Саме тому наука стає силою добра не просто тоді, коли знаходить правильну формулу. Вона стає нею тоді, коли знання доходить до конкретної людини й реально змінює її життя — полегшує страждання, повертає свободу та можливість знову жити повноцінно.