Всі вихідні був у нас семінар з діагностичних підходів. Ми розбирали і проводили один на одному основні найрозповсюдженіші (в Німеччині) діагностичні інтерв'ю - для виявлення розладів, збору анамнезу, діагностики порушень.

Перше що хочу відмітити - на третій рік навчання структура груп дуже змінилась: третину людей я бачила вперше в житті. З одного боку, ми "нагоняємо" тих, хто розтягнув навчання раніше. І одночасно "втрачаємо" багатьох, хто вступив з нами, але уповільнився і буде навчатися довше, ніж три роки. А таких - ну дуже багато. Ну десь, мабуть, третина. Ще багато хто поїхав робити семестр за кордоном.. В цілому, у кожного своє кіно, але тих, хто робить все отак вчасно як ваша Володимирівна - не так вже і багато.

Ще на третій рік сталося те, що майже всі вже пройшли практику та працюють потихеньку в клініках та взагалі десь за професією - тобто всі вже мали справу з пацієнтами вживу, самі проводили діагностику, бачили як працюють різні терапевти.. Семінар був ДУЖЕ цікавий і активний - всі глибоко в темі і надзвичайно зацікавлені (а ще ввічливі, коректні, вдумливі - де вони беруться такі діти я взагалі не розумію🤷‍♀️)

Останній день був присвячений психодинамічній діагностиці - ведуча виявилась діючою дитячою психотерапевткою в психоаналітичному підході. Вона багато розповідала про свою роботу, конкретні приклади, сесії, випадки.. і я себе постійно ловила на тому, що "ага, я так само роблю", "я теж так бачу".. і раптом я із здивуванням і трохи острахом зрозуміла, що я взагалі не дуже знаю, чим гештальттерапія фундаментально відрізняється від психоаналізу. Бо Перлз же - учень психоаналітиків!

Погуглила.. тепер трохи переварюю. Бо ті два нюанси, чим вони відрізняються, за великим рахунком не роблять великої різниці..

Ви не подумайте, що я тут тепер завжди вікторини буду влаштовувати.. мені цікаво, може то тільки я трошки того, але - а ви знаєте, що в них різного?