Pt. 4. Інші прослухані роботи і окремі нотатки.Laurie Spiegel: The Expanding Universe (1980) — одна з композицій цього альбому полетіла у космос у Вояджері (Kepler's Harmony of the Worlds). Достатньо круто, щоб послухати твір однієї з новаторок алгоритмічної комп'ютерної музики тих часів. "With a programmer’s eye for detail, she renders both extended drones and folk-inspired counterpoints in the simplest of terms." Я буду повертатись до дечого.GAS: Pop (2000) — цей німець "plunged house beats deep into richly textured loam, creating a dark, dense sound", ти наче перебуваєш в тріпі лімінальними просторами іноді заходячи в кімнати які відлунюють біти клубу, який знаходиться десь далеко.Steve Roach: Structures from Silence (1984) — класичний ембіент як він є. Особливо другий трек припав до душі. Цікаво, що він написаний колишнім гонщиком. Rafael Toral: Spectral Evolution (2024) — це як ембіент та щось типу фрі-джазу суміщений дуже цікавим чином. Абстрактно і цікаво.Edgar Froese: Epsilon in Malaysian Pale (1975) — створений фортменом Tangerine Dream він передає дух німецької школи з більш плавним звучанням та вплітанням звуків оточуючого середовища джунглів.Hiroshi Yoshimura (吉村弘) - Wet Land (1993) — про японську ембіент сцену я знаю небагато, хоча певно зараз це дуже активна область (як і усюди хах). Але про цього піонера чув, слухав його альбоми і певно цей один з улюблених. Просто добре та приємно.Max Richter: Sleep (2015) — думаю багато хто чув його ім'я. Цей альбом ніжний, легкий та приємний. Повітряна лімінальна камерна музика, яка триває 8 годин під яку я дійсно спробував заснути, але яка чудово підходить для слухання на фоні і створення атмосфери._______Boards of Canada. Я їх обожнюю, один з моїх найулюбленіших виконавців на даний момент. В мене не повертається назвати цей дует ембіентом, так як перш за все здебільшого їх музика засновується на бітах. Але без ембіент складника вони не можуть існувати, певно це найважливіша частина, те, що забарвлює повітря від їх музики і задає атмосферу та фон. Їх Geogaddi, The Campfire Headphase і Music Has the Right to Children абсолютно прекрасні.Alice Coltrane: Turiya Sings (1982) — я не хотів включати цей альбом в цей список, так як він для мене не відчувається саме ебіент музикою. Він глибоко духовний, гарний, але все ж дуже вокальний. Однак я не міг не згадати Еліс Колтрейн, бо вона справжній геній музики, не менше за свого легендарного чоловіка. Її спірушал-джаз вражає, гра і її чиста віра та відданість справі, це неймовірно гарно і я не зустрічав чогось схожого. І мені шкода що про неї знає не так багато людей. Просто послухайте Song Of The Underground Railroad (live 1987) і Ptah, the El Daoud: Alice Coltrane with Pharoah Sanders (1970).William Basinski: The Disintegration Loops I-IV (2002) — я окремо згадаю за цей проект і виражу своє нерозуміння його захопленням з музичної точки зору, тим паче музиканта возносять на вершини цього жанру. Я абсолютно розумію, чому цей твір здобув популярність, адже тут концепція набагато більше переважає над музичною наповненістю і майстерністю. Просто божевільний таймінг дати кінця проекту під час подій 9/11 підняв його дуже сильно в очах інших (почитайте про це, це цікаво). Але після прослуховування першої частини в мене абсолютно не було тих емоцій, що, наприклад викликали проекти The Caretaker. Можливо, тому що поступове знищення магнітної стрічки з одним лупом дійсно нудно для мене, мене вистачило тільки на один луп (тим часом я слухаю годинний дрон Ельяни Радіг хаха). Мені варто почути інші роботи музиканта. Обов'язково зроблю це пізніше, Melancholia на черзі.