“Дякую, що я не такий як оті темні: молюся українською, постою, в принципі, коли заманеться, бо я маю свідому віру, та доначу…” Фарисей чинив побожно. Постував та підтримував громаду, вірогідно вів спосіб життя за Божою Торою, як її розуміла його секта. Однак, молячись, він вчепився до митника, який собі нікому не заважав у куточку. Він каже, “дякую, що я не такий…”. Вдячним Богові теж добре бути, але варто розуміти, що причиною не є “я”. Від того, щоб я був людиною з дна пекла відділяє лиш милість та любов Божа. Бог спасає мене від гріха, яка ж тут моя заслуга? Я лиш співпрацівник. Як я смію величатися над іншим? Тому виправдався фарисей менше, ніж митар.Подивімося на молитву св. Єфрема: “Духа ж ціломудрості, смиренномудрості, терпеливості й любові даруй мені, рабу Твоєму.” З Скарба життя приходять усі блага.Ми не повинні судити інших, особливо про духовний стан інших (та й про духовний стан себе самого не варто). Ми можемо почати уявляти наче ми на високих щаблях духовного пізнання чи дуже вже побожні, але маємо пам’ятати, що ми найперші з грішників, і ніякі ми не високодуховні.