Збірка «Свідчення» Вікторії Амеліної.Вірші, вміщені в цю поетичну книгу, Вікторія Амеліна почала писати на початку повномасштабного вторгнення. Останній із них був створений за кілька днів до її трагічної загибелі внаслідок ракетного удару по Краматорську.«Цитати найкраще пояснять, що це за книга і голосом яких людей стала Вікторія», — зазначає Софія Челяк. Збірка доповнена глибокими й емоційно насиченими ілюстраціями Данила Мовчана, які посилюють текст візуалізацією туги та болю війни. У книзі змальовано складні стосунки, де переплітаються біль і надія, внутрішня боротьба людини на тлі катастрофічних змін. Авторка досліджує не лише фізичний біль, а й душевну порожнечу, крихкість і нестабільність, що розривають людину зсередини під час війни. Вірші з книги передають особисті переживання, але одночасно звучать як свідчення всього українського народу. Вони наповнені болем, але й надією, вони торкаються кожного, хто пережив розруху і втрати, вони — важливе послання про те, як пережити війну й віднайти сили для подолання труднощів.Збірка «Свідчення» поступово перестає бути лише книгою — вона відкривається як особистий щоденник епохи, у якому кожен рядок прожитий і вистражданий. Ці вірші народжувалися не в тиші кабінету, а в самій гущі війни, поруч із людським болем, втратою й відповідальністю за правду.Саме тому, розповідаючи про цю збірку, неможливо оминути життєвий шлях її авторки. Вікторія Амеліна — українська письменниця, журналістка, громадська діячка, членкиня Український ПЕН. У вересні 2022 року саме Вікторія Амеліна знайшла й відкопала в саду щоденник закатованого російськими окупантами письменника Володимира Вакуленка у селі Капитолівка на Ізюмщині. 27 червня 2023 року Вікторія перебувала в Краматорську разом із делегацією колумбійських журналістів. Під час вечері в центрі міста російські війська завдали ракетного удару по будівлі, де вони перебували. На жаль, попри зусилля лікарів, 1 липня 2023 року письменниця померла від отриманих ран в лікарні Мечникова у Дніпрі.Посмертно її було відзначено спеціальною нагородою Prix Voltaire та премією Норвезької спілки письменників за свободу самовираження.Ця книга — не лише про війну. Вона про пам’ять, відповідальність і людський голос, який неможливо знищити ракетами💔