ЗДАЄТЬСЯ, Я БАЧУ ІНШИЙ ВИХІД (ЧАСТИНА 1)

Ходила до кар'єрної консультантки.

Мені поставили багато запитань щодо поточного місця роботи та тої точки, в яку я хочу прийти. Це було дуже прикольно, схоже на психотерапію по формату: прискіплива препарація певної частинки твого життя.

Я винесла для себе декілька важливих фактів.

По-перше, ми знайшли у мене дуже крутий внутрішній конфлікт. Він полягає в тому, що коли з'являється всередині напруга, пов'язана з роботою, то моя енергійна натура вимагає змін. Але ідентифікувати, що саме змінити, домовлятись, – складно. Простіший і чи не єдиний шлях, який був в моїй голові, – кардинальна зміна професії або роботи (когнітивний “юнацько-радикальний” фільтр “чорно-біле мислення”).

Врешті, на піку напруги, я змінювала вектор: перебудовувала плани, міняла роботу, йшла на нове навчання, але краще не ставало, тільки складніше. Через цю складність знову накопичувалась напруга, і я ще раз обирала нове з надією на зміни, або поверталась до стану “як було раніше”. Такі собі циклічні гойдалки. Які вже набридли, якщо чесно.

Я завжди думала про цю проблему як про питання неякісної профорієнтації. Бо напруга проявлялась в думках та сумнівах на тему “чи подобається мені моя робота”. А врешті – джерело цих сумнівів, не мої претензії до професії, а мої претензії до точки, в якій я знаходжуся, до обставин. Мені хочеться більшого і я думаю, що я здатна на більше, але навколо себе я бачу “менше” і мені це не подобається. Це абсолютно нормально. Просто з цим треба щось робити, поступово змінюватись в рамках вже наявної професії, а не перескакувати з напрямку на напрямок, обираючи ілюзорно простіший зі шляхів.

По-друге, я зрозуміла, що всі мої хаотичні рухи протягом кар'єри, спонтанні зміни роботи, форматів, напрямків, були коріннями в моїй дитячій позиції щодо роботи. Я була радше дитиною, яка грається, аніж дорослою людиною, яка працює. Попри те, що я доволі відповідальна в роботі, – глобальної відповідальності щодо своєї кар'єри, а не одної задачі, у мене раніше не було.

Я ніколи навіть не цікавилася тим, які в мене є шляхи кар'єрного розвитку і виходила з інфантильної позиції, яка передалася мені у спадок “робота є, і добре”, “працюється, то працюй”.

Зробити свою кар'єру крутою, комфортною, поставитися до неї як до витвору мистецтва, створити робоче місце для себе – я ніколи не ставилась до цього так.

Коли я зрозуміла що можу не змінювати сферу діяльності, а змінити обставини своєї роботи, – мені раптом стала непотрібною магістерська освіта. Ще одна освіта? Ще одні курси? Ні. Зараз я бачу інший вихід. Я вже маю все, що треба для побудови комфортної кар'єри в графічному дизайні.