Історія про прекрасний вечір і те, як я попала на 70$Довгоочікувана книга потенційно улюбленої письменниці — це вам не жарти, а коли в ній усього лише 100 сторінок — це настільки не жарти, що аж шанобливе мовчання і зачароване тремтіння. Тому почитала її як нагороду після дуже важкого дня, такий собі аналог шматочка шоколаду, тільки шматочок шоколаду теж ввечері був. Неназваній героїні 24 роки, вона працює на посадах маленьких гвинтиків, які міняються швидше ніж тренди в тіктоці, так-сяк доглядає за матірʼю алкоголічкою, молодшою сестрою, старшим братом на цьому на щастя все. Одного разу вона вирішує провідати свого хлопця у військовій частині, дізнається, що там навчаються два чоловіка з таким самим іменем, з одним із них трапився якийсь інцидент, але то з іншим, сварка з хлопцем, дорога додому. От і тиха кульмінація твору. Беззмістовний діалог і безглузда поїздка закінчуються остаточним стиранням ідентичності, якої і так не було. Героїня не привʼязана ні до родини, ні до роботи і ми розуміємо, що ні до стосунків також. На її місце можна поставити будь-яку жінку, як буквально померлого хлопця Чольсу в частині замінив її хлопець з таким самим іменем, до речі, дуже розповсюдженим в Кореї. І оця взаємозамінність в книзі химерним чином підкреслюється повторами ситуацій, описів і підміною персонажів. Усе тут буквально перемішується, межі стираються, нічого не відділити. Герої виконують статичні ролі, коли вони вже не в змозі, їх заміняють такими самими. Персонажка деперсоналізується, емоційна апатія, економічний прагматизм, колективістська байдужість, жіноча соціальна непомітність, сюрреалізм. Творчість письменниці, яка перекладала Зебальда і Пессоа, не могла не зачіпити мене, а тому Бе Суа настільки закріпилась у списку улюблених авторок, що, хай йому грець, довелось полізти з пересадками на далекий американський амазон і замовити решту її книг аж на 70$. Мати улюблених письменників дуже дорого, не рекомендую.