Не знаю, що там сталось із психікою Одіссея за 20 років мандрів далеко від дому, але я за три тижні ледь з глузду не зʼїхала. Хоча, будьмо чесними, Одіссея не чекали вдома борщ, Дживс і сотні цікавих книжок, тому йому було трошки легше. Хто така Пенелопа в порівнянні з моїм песом? Без нього і тиждень — пекло.Помандрувала домівкою Гомера, улюбленим містом Фернандо Пессоа, а потім батьківщиною Кріштіану Роналду — один створював епоси про героїв, інший — про негероїв, а третій сам став героєм! Як вдасться — детальніше про подорож напишу в постах, але треба час, Гомер свої історії теж не за день створював!Що я тільки не бачила — собак, що літають, раків, що свистять, левів з хвостами скорпіона, жінок з рибʼячими хвостами. Тільки справжню людину так і не знайшла, хоча намагалась допомогти диваку з ліхтариком Діогену Синопському. Може якось іншим разом пощастить.По дорозі додому схопила якийсь вірус, тому ще й застомила ніс в царство Аїда, попросила прокатити мене в ящику на човні. Стікс сподобався менше ніж Атлантичний океан, та і атмосферка там якась непривітна: Харон надурив і здачу недодав, чорний навколо дуже гнітить, сморід застояний — квартирку відкрити би не завадило, ще й прокляті душі невпинно підвивають, на читанні ніяк не зосередитись. Тому я вчасно накивала звідти пʼятами, а як сувенір привезла кашель і температуру, яку не могла збити чотири дні.Не знаю, як у вас працюють алгоритми в тіктоці і чому здається, що весь світ читає дарк романи, але у мене все оточення повально прочитало «Підземний світ» Делілло, а відгуки різнились тільки кількістю слів «неймовірно». Давно хотіла заглибитись у якусь якісну масштабну історію, тому по приїзду одразу кинулась її читати. Ще й назва бадьоро натякає, куди я потраплю, якщо не буду ковтати гидкі пігулки, тому користь подвійна. Либонь мені було мало 750 сторінок маленьким шрифтом, взяла ще й другий том Пруста. В книжках персонажі хворіють, я читаю їх і хворію, світ навколо якийсь хворий. Тільки ви не хворійте, будь ласка.