Пасторський щоденник | З понеділка по суботу (липень ʼ24) мав привілей (категорично рідко вжи...

З понеділка по суботу (липень ʼ24) мав привілей (категорично рідко вживаю це словосполучення — але це саме той! раз) бути частиною табору, який наша церковна команда @ibcchurch проводила для дружин і матерів загиблих героїв.Мене неабияк зачепило, коли останнього вечора кожен ділився підсумками і побажаннями, я декілька раз почув одну і ту ж думку: хочеться, щоб таких (жінок) як ми, було якомога менше... Я відчув у цьому реченні і біль, і любов, і турботу про дружин і матерів, які ще втратять своїх синів і чоловіків.Мабуть найкращим компліментом для нашої команди були слова багатьох учасниць про те, що вони відчували себе як у родині: не напружено, вільно, розслаблено, дружньо, натхненно, відчуваючи взаємну підтримку, любов і теплі обійми: можна було разом поплакати і порадіти. Тож дуже вдячний команді, що назвавши табір «Теплі обійми» — таким він і став. А ще неабияк вдячний американській команді з «GraceOne» (Charlotte, NC) — їхня посвячене й смиренне слугування робило атмосферу ще благодатнішою. Моя роль була проста і відповідальна — щовечора я викладав тему дня: біблійне вчення ключових християнських істин — звідки походить людина і для якої мети вона створена; звідки взялося зло і яким чином Господь Бог через Ісуса Христа подарував людству надію і порятунок; яке майбутнє Господь приготував для нас (про життя після смерті). Найважчою і цінною була тема, яку осмислював для себе вперше, а саме про місію загиблих героїв та оновлену місії їхніх рідних. Молюсь, щоб Господь Бог особливо і різноманітно благословив кожну родину загиблого Героя!