Джерело
Пасторський щоденник | День 2 #осмисленаподяка«Помилуй мене, Боже, бо топче мене чоловік, ціл...
1 700 Охват/переглядів
2026-09-08 04:41
Повідомлення №1526
День 2 #осмисленаподяка«Помилуй мене, Боже, бо топче мене чоловік, цілий день він воює та тисне мене! Чатують мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзято на мене! Того дня, коли страх обгортає мене, я надію на Тебе кладу, я в Бозі хвалитиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, що тіло учинить мені?... На Бога я покладаю надію і не буду боятися! Що може заподіяти мені людина? Тобі, о Боже, я виконаю свої обітниці, Тобі Я принесу жертву подяки. Адже Ти визволив мою душу від смерті, а мої ноги від спотикання, щоб мені ходити у світлі життя перед Богом.» Пс 56:2-5; 12-14
Псалом 56 народився в ситуації, де Давид, втікаючи від Саула, який намагається вбити його, потрапляє в полон до ворогів свого народу. Там він мусить рятувати життя принизливим способом. І там народжуються чесні слова: Господи, я боюсь, мені страшно, але я довіряю тобі. «що тіло учинить мені?» — «тіло» тут означає смертну, обмежену людину. Люди можуть переслідувати, завдати болю чи навіть убити моє тіло, але вони не можуть скасувати Божу владу, обітницю та остаточний задум Творця для мене.«На Бога я покладаю надію і не буду боятися!» віра Давида — це не про відсутність тривоги й страху, це його свідоме рішення довіритися Богові саме в тривозі. Укріпляється віра — одразу лине подяка. Молитва подяки
Господи, я тут, перед Тобою, зі своїми страхами, тривогами й болем. Дякую, що Ти знаєш мій біль й не відкидаєш і не забуваєш мене у важкий час. Дякую, що можу відкрито визнати свою слабкість і сподіватися на Твій порятунок. Дякую, що людська сила не має остаточної влади над моїм життям. Дякую, що вороги не можуть скасувати Твою волю, Твої обітниці й Твій задум хоча завдають чимало болі. Дякую, що Ти тримаєш мене навіть тоді, коли я не відчуваю опори під ногами. Дякую, що через Давида вчиш мене довіряти Тобі посеред страху і що можу повторювати: «На Бога я покладаю надію і не буду боятися». Хочу славити Тебе не лише потім, коли буде все добре, але й зараз, посеред боротьби, знаючи, що Ти завжди поруч. У мене є свої страхи й тривоги за майбутнє — я віддаю їх Тобі. Бо Ти є моя сила, світло, захист і надія, бо Ти, Ісус, віддав за мене життя. Амінь.
Псалом 56 народився в ситуації, де Давид, втікаючи від Саула, який намагається вбити його, потрапляє в полон до ворогів свого народу. Там він мусить рятувати життя принизливим способом. І там народжуються чесні слова: Господи, я боюсь, мені страшно, але я довіряю тобі. «що тіло учинить мені?» — «тіло» тут означає смертну, обмежену людину. Люди можуть переслідувати, завдати болю чи навіть убити моє тіло, але вони не можуть скасувати Божу владу, обітницю та остаточний задум Творця для мене.«На Бога я покладаю надію і не буду боятися!» віра Давида — це не про відсутність тривоги й страху, це його свідоме рішення довіритися Богові саме в тривозі. Укріпляється віра — одразу лине подяка. Молитва подяки
Господи, я тут, перед Тобою, зі своїми страхами, тривогами й болем. Дякую, що Ти знаєш мій біль й не відкидаєш і не забуваєш мене у важкий час. Дякую, що можу відкрито визнати свою слабкість і сподіватися на Твій порятунок. Дякую, що людська сила не має остаточної влади над моїм життям. Дякую, що вороги не можуть скасувати Твою волю, Твої обітниці й Твій задум хоча завдають чимало болі. Дякую, що Ти тримаєш мене навіть тоді, коли я не відчуваю опори під ногами. Дякую, що через Давида вчиш мене довіряти Тобі посеред страху і що можу повторювати: «На Бога я покладаю надію і не буду боятися». Хочу славити Тебе не лише потім, коли буде все добре, але й зараз, посеред боротьби, знаючи, що Ти завжди поруч. У мене є свої страхи й тривоги за майбутнє — я віддаю їх Тобі. Бо Ти є моя сила, світло, захист і надія, бо Ти, Ісус, віддав за мене життя. Амінь.