«Не лихослов глухого і не клади спотикання перед сліпим. Бійся Господа, свого Бога. Я – Господь.» Левит 19:14

Нарешті в наше суспільство прийшов тренд/порядок про увагу і турботу про людей з івалідністю, інклюзія. Але подумайте, що ще майже чотири тисяч років тому Ягве дав Мойсей найбазовіші правила турботи про глухих і сліпих. Може це ще не інклюзія у сучасному сенсі, але точно це біблійний фундамент гідності людини як Божого творива, який значно випереджав стародавній (та й сучасний) світ і вчив якісно іншого відношення до людини з інвалідністю. Нажаль серед християн до сьогодні ходить думка як це було і на Близькому Сході: фізичні вади там часто вважались знаком прокляття, а над слабкими насміхались або використовували. І саме тут закон Ягве радикальний — він забороняє хоч якось зловживати інвалідністю і при цьому посилається на головну підставу: Бога, який є Творцем людини. І хоча гріх спотворив людськість і людяність, Божий порядок — це турбота про людей, які постраждали від гріха. Цей закон — це вимога захистити найбільш вразливих, які:• не можуть почути образу,• не можуть побачити небезпеку,• не можуть самі себе захистити. При чому головний аргумент, чому треба коректно відноситись до людини з інвалідністю полягає у Божому страхові - хто поважає Бога, той поважає людину яку б ваду вона не мала. Людина може не знати, що ти її принизив. Але Бог знає. Глухий не почує. Сліпий не побачить. А Господь і чує і бачить. Тобто заповідь спрямована проти прихованої жорстокості, безкарного приниження і зловживання беззахисністю. Ну і твоя і моя святість перевіряється найкраще там, де немає урядового чи соціального контролю. Тож книга Левит на захисті святості Бога і нас з вами.