Проблема не в мирі як такому.

Мир - це чудово. Проблема в тому, що півні, яких стає все більше, де-факто перекладають відповідальність за відсутність цього самого миру з росії на ефемерну «партію війни».

Хто входить до її складу, ніхто не знає - і це дуже зручно: можна створити ілюзію існування потужного таємного ордену, який працює заради продовження війни й відхиляє будь-які мирні плани. Хоча достатньо провести три хвилини в інтернеті, щоб пересвідчитися: Україна весь час пропонує різні формати часткової деескалації, а відмітає їх саме росія.

Чи є в країні ті, кому війна економічно вигідна? Безумовно. Чи дає це підстави говорити про «партію війни» або називати так взагалі всіх, хто не готовий віддавати росії нашу землю? Ні.

Але півні продовжують продавати наївним лохам казку про те, що лише вони справді прагнуть миру. І дуже хочуть за рахунок втоми та страху українців зайти ради наступного скликання.

Хоча станом на сьогодні єдиний реалістичний формат «миру» - це капітуляція.
На жаль.