Ізольоване вогнепальне одиночне вибухове поранення верхньої тритини лівого плеча з масивним дефектом мʼяких тканин (детонація FPV-дрона). Локалізація в/3 плеча - ефективно накласти турнікет не вдавалося ні самому військовому, ні його побратимам. У якийсь момент, у його побратимів та самого пораненого, виникла ідея щоб ампутувати кінцівку просто на позиції. Ну, це можна пояснити -під впливом стресу, у паніці, що турнікет не накладається, у крові, з вайбом що «рука вже втрачена». Бойовий медик це рішення зупинив, за що йому честь та хвала! Медик обрав, певно, у тій ситуації, найкращій метод контролю кровотечі- туга тампонада. Звичайним бинтом (бо кров зупиняє саме тиск, а не диво пропитка. Пропитка може прискорити цей процес, але вона не грає головну скрипку). Після зупинки кровотечі кінцівка була іммобілізована (дві шини SAM), пацієнт випив піл-пак, отримував у подальшому, під час очікування евакуації, адекватне знеболення, та вже за 7 годин опинився у нас. При надходженні - масивний дефект мʼяких тканин верхньої третини плеча, широка зона контузії, фрагментовані м’язи, значне забруднення. Але гемодинаміка стабільна, магістральний кровотік збережений (УЗД нам у допомогу), кисть тепла, активна кровотеча відсутня (тампонада спрацювала). Тобто - жодного показу до первинної ампутації. Було виконано радикальну первинну хірургічну обробку: висічення тканин з сумнівною життєздатностю, масивна іригація. Доречі, кінцівку вдалося врятувати. Най з деякими особливостями (часткова нейропатія), але рука залишилась функціональною, та своєю, рідною, живою. Тобто ампутація в польових умовах була б не рятівним кроком, а невиправданим і потенційно фатальним рішенням.#кейс