🇵🇹 Сліпота | Жозе Сарамаґо

«Сліпота» (порт. Ensaio sobre a Cegueira — буквально «Есе про сліпоту») — роман португальця Жозе Сарамаґо 1995 року. За три роки автор отримав Нобелівську премію; цю книгу часто називають однією з причин нагороди.

Дія відбувається в безіменному місті безіменної країни. Раптом люди починають сліпнути — не в темряву, а в суцільне молочно-біле сяйво. Влада саджає перших хворих на карантин у занедбаній психлікарні. Порядок руйнується майже одразу: бруд, голод, насильство, самосуд.

Серед групи є одна людина, яка бачить, — дружина офтальмолога. Вона вдає сліпу, щоб лишитися з чоловіком, і стає провідницею маленької «сім’ї» тих, хто вижив.

Імен персонажам не дано.

Є «перший сліпий», «злодій», «дівчина в темних окулярах», «хлопчик із косоокістю», «дружина лікаря». Так Сарамаґо робить історію притчею: це може статись будь-де і з будь-ким.

Про що книга насправді

Фізична сліпота — лише оболонка. Сарамаґо показує, як тонко тримається цивілізація і як швидко людина, позбавлена звичних орієнтирів, скочується до інстинкту. Страх, влада над слабкими, сором, жалість і раптова солідарність живуть поряд. Знаменита думка роману: люди осліпли не в момент епідемії — вони вже були сліпими, просто цього не помічали.

У 2004 році вийшло продовження — «Прозріння» (Ensaio sobre a Lucidez): та сама країна, інші «вибори», знову політична притча, знову дружина лікаря. У 2008 році вийшов філь м Фернанду Мейрелліша з Джуліанною Мур. Екранізація сильна візуально, але книга глибша й важча.

@paliturka / Підтримати