🇺🇦 Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці | Ярослав Трофімов

Перші розділи книги — не про героїзм, а про колективний самообман. У середині лютого 2022, за десять днів до удару, більшість у Києві залишалися «дивно безтурботними».

Це не метафора Трофімова-патріота. Він описує загальний клімат: вулиці, кабінети, західні столиці, редакції.

Коли 24 лютого крізь вікна долинуло глухе «бухання», з’ясувалося, що безтурботність була не спокоєм сильних, а відмовою дивитися на найтяжчий сценарій. Книга починається з порожнього Hyatt напередодні вторгнення — майже всі вже виїхали — і з питання українського радника з безпеки: «Ви не знаєте, як люди себе поведуть». Держава втрималася. Але ціну питання поставили запізно.

Серед помилок, яких можна було уникнути, Трофімов називає одну майже господарську і тому особливо злу: під час відходу з Херсона українські сили не знищили Антонівський міст. У рецензіях на книгу цю фразу повторюють як одну з найжорсткіших: «одна з найбільших прорахунків України за всю війну».

Міст через Дніпро — не символ. Це єдина нормальна переправа біля самого Херсона. У лютому 2022-го його не підготували і не підірвали так, щоб закрити росіянам дорогу з лівого берега: хтось говорить про евакуацію своїх і цивільних, хтось — про хаос командування, хтось прямо про здачу.

Потім його рвуть уже росіяни — щоб українці не перейшли слідом. Виходить класична ціна незробленого жесту: спочатку міст допомагає ворогові увійти, потім його знищує ворог, щоб ви не вийшли. Книга фіксує тип рішення: лишити інфраструктуру «про всяк випадок», коли війна давно перестала бути «про всяк випадок».
Поруч із цим — інші південні підриви перших годин, які не спрацювали, Чонгар, швидкий прохід із Криму.

Трофімов складає їх в одну лінію з лютневою безтурботністю.

Поки в Києві ще сперечалися, чи буде велика війна, на півдні вже не спрацювали найпростіші речі: міст, міни, наказ, який має спрацьовувати без наради.

«Our Enemies Will Vanish» легко читати як гімн стійкості. Так її й хвалили на Заході. Але якщо читати уважно, це ще й перелік того, чого не зробили, поки був час. Дивний спокій лютого. Влада, яка боялася паніки сильніше, ніж колон. Міст, який залишили цілим і потім отримали назад уже зламаним чужими руками. Гімн обіцяє, що вороги розтануть, як роса. Трофімов показує, що роса сама не тане.

Її треба підривати вчасно.

Книга Ярослава Трофімова «Our Enemies Will Vanish» вийшла англійською 2024 року у видавництвах Penguin Press і Michael Joseph. Український переклад анонсовано під назвою «Наші вороги зникнуть»; наклад ще готують.

@paliturka / Підтримати