На територіях римської імперії, де жили не-італійські народи, відбувався активний синкретизм локальних етнорелігійних традицій із римським язичництвом. Розуміння Єдності Богів за багатьма міфологічними образами дозволяє язичникам розуміти інші традиції як інші мови вираження Сакрального Досвіду.
На фото зображена римо-кельтська статуя II-III ст. з півдня Франції. Інколи її пов'язують із культом Бога Луга, інколи - із зображенням жреця-друїда. Наявні символи вказують на ймовірний зв'язок із Інфернальними Ієрофаніями:
Пес - символ охоронця межі, у т.ч. - Межі між Світами (образ Цербера у давньогрецькій традиції, Гарма у скандинавській), а також символ Духа-Провідника Душ.
Ворони - архаїчний символ Смерті, Психопомпа, Вісника Богів Смерті.
Зображений довгий плащ може бути як одягом мандрівника, так і мантією жреця.
Жезл - символ Світової Осі, важливий атрибут жреців у багатьох культурах, а також символ мандрівника.
Плоди біля лівої руки (ліве у міфології має зв'язок із Темним Сакральним) можуть означати зв'язок із Родючістю, Хтонічними Силами, а також жертовні дари.

Характер зображення, ймовірно, є наслідком сприйняття кельтами античних мистецьких стилей. При цьому проаналізована образна система може вказувати на вплив германської традиції (пор. із символікою міфологічного образу Одіна та Його Божественними Атрибутами і Супутниками: довгий плащ, жезл, Ворони і Вовки).

ЯВ