4 квітня 1918 року чи не увесь Київ зійшовся до Софійського собору, щоб провести в останню путь Івана Нечуя-Левицького1917 року письменник розпочав переклад православного молитовника українською мовою. Це була не перша його духовна робота, 1903 році у Відні вийшла Біблія українською мовою, яку Нечуй-Левицький переклав разом із Пантелеймоном Кулішем. Але до виходу молитовника письменник не дожив, він помер 2 квітня 1918 року в убогому київському притулку, покинутий родиною, забутий суспільством.Києвом пішов поголос, влада схаменулась, Грушевський скликав позачергове засідання Української Центральної Ради, де ухвалили поховати відомого письменника державним коштом. 3 квітня тіло Івана Нечуя-Левицького перевезли до Софійського собору, наступного дня відбувся велелюдний похорон. Процесія рушила через Володимирську на Байковий цвинтар, катафалк супроводжували письменники, громадські й політичні діячі, старшини та козаки Армії УНР. Поховали Івана Нечуя-Левицького на центральній алеї біля могили Миколи Лисенка.Натхнення Пафнутія