Натхнення Пафнутія

Святитель Кирил Александрійський і київський монастир, освячений на його честьСьогодні вшановується пам'ять патріарха Александрійського Кирила, який увійшов в історію як непохитний борець з церковною єрессю. Він головував на III Вселенському Соборі 431 року в Єфесі. Його радикалізм і категоричність породжені способом життя і ворожістю до всього нехристиянського нітрійських монахів, у яких він виховувався сім років, посеред пустелі. Втім, саме максималізм допоміг святому в обґрунтуванні боголюдської природи Ісуса Христа. Святитель боровся з єрессю новаціан, що відмовилися повертати у лоно Христової Церкви тих, хто покинув її у часи гонінь. Він, користуючись підтримкою александрійської бідноти і нітрійських монахів, закрив усі новаціанські храми, також був непримирим до іновірців.А через сім століть, 1139 року чернігівський князь Всеволод II Ольгович захопив Київ з боку Дорогожичів і під час свого князювання в Києві заклав на Дорогожичах церкву, присвячену своєму небесному патрону - святителю Кирилу Александрійському. Кажуть, князь був вдячний своєму ревному святому, що допоміг йому посісти київський престол. Церква стала місцем упокоєння чернігівської князівської династії Ольговичів. Давкола неї з часом виник монастир, що зазнав і розквіту і занепаду, і руйнувань, і реставрації. Найкращими для обителі були часи Костянтина Острозького, Івана Мазепи та святителя Дмитрія Ростовського, родина Тупталів, зокрема, щедро офірувала на кирилівську обитель. Церква на честь святителя Кирила збереглась і вважається в Києві другим храмом після Софійського собору за числом збережених давніх фресок. І духом літописної старовини.Натхнення Пафнутія

Преподобний Віссаріон, чудотворець ЄгипетськийСьогодні вшановується пам'ять преподобного Віссаріона, який жив у IV-V століттях, подвизаючись в єгипетській пустелі. Святий брав на себе обітницю мовчання, споживав їжу раз на тиждень, а іноді не вживав нічого по сорок днів. Одного разу стояв непорушно сорок днів і сорок ночей без їжі та сну.По його молитві Господь посилав на землю дощ; він міг, мов сушею, переходити річки; єдиним словом виганяв бісів, але робив це приховано, аби уникнути слави. Спав преподобний Віссаріон тільки стоячи або сидячи. Більшу частину життя він провів просто неба в молитовному усамітненні й мирно відійшов до Господа, досягнувши глибокої старості.Скажете, такі подвиги від нас далекі, як небо від землі? Звісно, не та віра зараз у людей і не такі подвиги; й часи настали страшні, коли не встигаєш усвідомити, що відбувається довкола. Але після кожного ворожого обстрілу, після кожної хвилі зла, пересудів і суспільної неправди намагаєшся піднятись і далі йти. Бо живеш, бо несеш у собі безцінне Боже дихання, якому властиво перемагати зло. А подвиги пустельників додають наснаги, вони мерехтять живими вогниками серед пітьми зневіри, нагадуючи нам, що на цьому житейському шляху головне не форма твого подвигу, а Бог, до Якого ти прагнеш наблизитись. І Який допомагає тобі, востократ примножуючи кожен твій посильний крок. Тільки не зупиняйся.Натхнення Пафнутія

Благовірний Ігор, великий князь Київський і ЧернігівськийСьогодні за юліанським календарем вшановується пам'ять святого князя Ігоря, чиє життя та кончина сповнені смутку, проте за земні страждання та віру Бог сподобив його вічної блаженної небесної радості.1138 року великим князем київським стає Всеволод Ольгович, якого недолюблювали кияни, тим більше, що між правнуками Ярослава Мудрого точилась війна за Київ. Довго Всеволод не правив, передавши престол своєму братові, чернігівському князю Ігорю. Кияни не злюбили і його, перейшовши на бік переяславського Ізяслава, а самого Ігоря заточили до темниці. Звільнившись, Ігор приймає чернечий постриг у Федорівському монастирі поблизу Десятинного храму. Проте кияни далі підозрювали князя в заколотах проти них, увірвались до монастиря, витягли його за мантію і вбили.Святий князь повторив страждальний подвиг Бориса й Гліба, його природня відстороненість й сумирність були як і в двоюрідного брата - Миколи Святоші, тільки що не дано було Ігорю спокійно молитись у келії, як Святоші. Часи не міняють людей, яких легко збурити й зіткнути, проте блаженний той, який не піддається емоційним спалахам, а слідує закону своєї совісті, яка і є Божим голосом всередині тебе.Натхнення Пафнутія

Страшна ніч для Великої церкви Києво-Печерської ЛавриВелику церкву було освячено 1089 року, але вже через сім років собор пошкодили половці, затим у 1151 і 1159 роках - руйнація від володимиро-суздальських князів Юрія Долгорукого та Андрія Боголюбського. 1230 року - землетрус, 1240 - монголо-татари. 1416 - навала кримського хана Едигея. Успенський собор відновлено у 1470–71-х роках, але знову дуже пошкоджено 1482 року під час нападу на Київ Менглі-Гірея. Далі відбудова здійснювалась за сприяння Костянтина Острозького, а затим - гетьмана Івана Мазепи. Починається нова епоха Великої церкви: її не руйнували аж до 1941 року, коли собор було підірвано. Відбудовано 2000 року.В ніч на 15 червня 2026 року Велика церква горіла внаслідок чергової російської атаки на Київ - на завершення свята всіх святих Русі-України. Як ще одне свідчення того, що московити в шаленій безумній люті відрубують від себе право називатись нащадками Русі, бо в усі віки руйнували собор переважно ординці. А ми його відродимо знову.Натхнення Пафнутія

Преподобний Паїсій Святогорець про добрі помислиДобрі помисли випереджають зліт поганих помислів з диявольських "аеродромів", на яких ті базуються, і не дають їм піднятися в повітря. Тому, наскільки можете, не дозволяйте дияволу насадити у вас лихі помисли. Взяти, до прикладу, людину, яка має добрі помисли. Навіть якщо хтось її несправедливо вдарить, вона скаже: "Бог допустив це, щоб я спокутувала свої колишні гріхи. Слава Богу!" Якщо ж добрих думок у людини нема, то, навіть коли ти захочеш її ласкаво погладити, вона подумає, наче ти замахуєшся, бажаючи її вдарити. Одні люди схожі на бджолу, а інші на муху. Ті, хто схожі на муху, у кожній ситуації вишукують щось погане й займаються тільки цим. Ні в чому вони не бачать навіть краплини добра. Ті, хто схожий на бджолу, знаходять добро у всьому. Людина зіпсована й мислить відповідно. До всього вона ставиться з упередженням, все бачить в хибному світлі, тоді як та, у якої добрі помисли - що б не побачила, що б їй не сказали - включає в роботу добрий помисел.Натхнення Пафнутія

Святий праведний Іоанн Русин або РуськийСьогодні день пам'яті святого українського походження, якого так полюбили греки і, навіть, турки. Народився він 1690 року на Гетьманщині, яка на той час уже входила до Московського царства. Молодому Іванові випало служити у війську за московського царя - саме під час російсько-турецької війни, 1711 року, під час знаменитого Прутського походу та битви за Азов він потрапив у полон. На невільницькому базарі в  Стамбулі українського бранця купив начальник турецької кавалерії.Спочатку новий хазяїн намагався примусити свого раба прийняти магометанство, але Іван міцно тримався православної віри. З часом господар припинив мордувати Іоанна та поставив доглядати худобу, розмістивши його ліжко прямо в стайні. Турки жорстоко знущались з християнина, але Іоанн прощав образи й сумлінно виконував свої обов’язки. Поступово він став для господарів незамінним помічником та навіть втішав їх, коли траплялось якесь лихо.Іоанн настільки підкорив хазяїна своєю любов’ю та жертовністю, що турок запропонував йому жити на правах вільної людини й перейти із стайні до житлового приміщення, але Іван залишився на стайні. З часом турок розбагатів і зрозумів, що усі Божі благословення сходять на його дім тому, що в нього живе Божа людина, праведник. Так за Іоанном серед мусульман закріпилася назва «велі»– святий. А коли господар дізнався про смерть свого робітника, то покликав православних священиків та місцевих християн, які з пошаною поховали праведного Іоанна. Багато чудес зійшло й на турків, і на греків від мощей святого, слава про нього дійшла й на рідну землю. Й ми тепер вшановуємо праведного Іоанна Русина за його стійкість, розуміючи, що не одна Роксолана мужньо несла на чужині подвиг відданості батьківській вірі. Їх були сотні. Не всі імена дійшли до нас, проте не була марною жодна сльоза, жодна молитва кожного невільника. Їх прийняв Бог і віримо, що воздає й буде воздавати сторицею для всього народу і всієї України, яка гріла їхнє серце на чужині. Хоч самим бранцям не судилося повернутись на рідну землю вже ніколи.Натхнення Пафнутія

Ікона Божої Матері "Споручниця грішних" у княжому місті Корець на Волині, перехідне святкування в перший четвер після П'ятидесятниціПочаток ХV століття. Корець переходить до представників литовської великокнязівської династії Гедиміновичів, які зробили місто центром своїх володінь і стали зватися князями Корецькими. І однією з найбільших цінностей замку була старовинна ікона Божої Матері, привезена чи то з Константинополя, чи з Риму. За переказами, перед нею молилась ще преподобна Марія Єгипетська в єрусалимському храмі. У народі було передання, що саме завдяки чудодійній іконі процвітали й князі, і саме місто.Але 1622 року турки взяли в полон останнього із православних князів Корецьких, Самуїла. Його брат Ян перейшов у католицьку віру й надумав винести із родового замку ікону Божої Матері «Споручниця грішних». Господь зглянувся на молитви сестри Корецьких князів ігумені Серафими, ікону не знищили, а перенесли до Корецького монастиря, який заснував 1571 року князь Богуш Корецький. А Яну-Карлу Бог не дав нащадків, і рід Корецьких князів на ньому перервався.Сама ж ікона з тих пір перебуває в монастирі, перед нею моляться, щоб Господь укріпив у вірі й за прощення гріхів усього роду. На світлинах - Корецький замок у період розквіту, руїни замку в наш час, Корецький монастир.Натхнення Пафнутія

День Святого Духа, день пам'яті благовірного князя Володимира МономахаБог не шапку соболину послав Мономаху,А любові до країни і Божого страху.Бог почув молитву вірних і сподобив князяБогомудростей небесних у земних наказах.Крім насущного шукав він й духовного хліба,Шанував священну пам'ять Бориса і Гліба.Всіх князів зібрав у Любеч - на єднальні збори,Будував церкви повсюди, прикрашав собори.Душу склав за княжу справу і дідову славу, Возвеличив між язиків Київську державу.І московську не носив він шапку соболину,Як приписують сусіди Всеволода сину.©Архимандрит Пафнутій (Мусієнко)Князь Володимир Мономах був сином Всеволода й онуком Ярослава Мудрого, правив Київською державою з 1113 по 1125 роки, був гідним послідовником централізованої і врегульованої княжої влади, яку започаткував його дід. Матір'ю Володимира була Марія-Анастасія Мономах, дочка візантійського імператора Костянтина IX Мономаха. Московські історики століттями поширюють фейк, нібито візантійський імператор подарував внукові свою корону, як благословіння на царство, тоді як насправді шапка Мономаха, якою коронували московських царів до Петра І, була всього лиш головним убором татарського хана Узбека, який той подарував московському князю Юрію Даниловичу.

День пам'яті святителя Микити, затворника Печерського, єпископа НовгородськогоПомолімось до Микити,Бо душа його відкритаЗ юних літ святому БогуЙ Непорочній Маріам.Та святих отців зневаживІ зазнав спокусу вражу,Поклонившись і скорившисьТемряви володарям.Не лишили його браття,Привели перед Розп'яття,Помолившись до Ісуса,Щоб зцілився їхній брат.Відійшла лиха спокусаЗа молитвенне завзяття,Й став єпископом Микита,Просвітивши Новий Град.©Архимандрит Пафнутій (Мусієнко)Святий Микита походив з Києва, в юному віці вступив до Печерського монастиря і затворився в печері, попри застереження ігумена. Там йому явився нечистий в образі світлого ангела, монах не розпізнав його і довірився, після чого в нього відкрився начебто дар чудотворіння й прозорливості, він напам'ять цитував Старий Завіт, але чути не хотів про Новий. Братія почала за нього посилено молитись і біс покинув Микиту. Потім став єпископом міста Новгород, спочив 1108 року, його мощі перебувають у Софійському Новгородському соборі.Натхнення Пафнутія

День пам'яті святих рівноапостольних Кирила та Мефодія. Кирило-Мефодіївське братствоПоходили святі брати Кирило та Мефодій з міста Салоніки в Македонії, прийняли чернецтво, на прохання візантійського імператора 860 року вирушили проповідувати серед хозар. Проходячи через Херсонес, віднайшли мощі священномученика Климента Римського й зустріли чоловіка, який розмовляв руською і навчив їх цій мові. Через три роки князь Ростислав запросив святих братів до Моравії (історичний регіон Чехії) для проповіді Слово Божого слов’янською мовою. Їх вкрай неприхильно зустріли німецькі єпископи, які вважали допустимими богослужбовими мовами лише латину, іврит та грецьку. Кирило й Мефодій не відступили й склали слов’янську азбуку, переклавши Євангеліє та інші богослужбові книги на слов'янську.Широке шанування рівноапостольних Кирила й Мефодія почалося в XIX столітті, коли імена святих стали символом самовизначення слов’янських народів. У Києві 1845 року було утворено Кирило-Мефодіївське братство, яке декларувало рівноправне співіснування слов'янських народів й відродження Русі-України. Воно існувало більше року, доки московське самодержавіє не запідозрило братчиків в посяганні на цілісність імперії. Найбільш активних учасників Миколу Костомарова та Тараса Шевченка покарали: Костомаров відбув рік у Петропавлівській фортеці та був засланий до Саратова, а Шевченко довгі роки ніс військову службу в приуральських та казахстанських степах. Приналежність Куліша до братства не було доведено, але і його заслали до Тули. Проте київська та й загалом українська просвітницька еліта ніколи не забувала про подвиг братчиків, а серед киян досі живе передання, що Тарасівська, Паньківська та Микільсько-Ботанічна вулиці біля Університету названо на честь Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша та Миколи Костомарова.Моліть Бога, святі просвітителі Кириле й Мефодіє, за Київ, який сьогодні знову нещадно обстріляли росіяни. Нехай береже і зміцнить всю Русь-Україну і сокрушить ординську лють агресора, який все ще вважає себе слов'янином.Натхнення Пафнутія