Про особливості церковного зодчества золотоверхого КиєваКоли я приїхав навчатись до Києва - мене вразила відмінність між вишуканими храмами барокової Софії чи Лаври та церквами столиці пізнішої забудови, потім я зрозумів, що вони (з шатрами й цибулястими банями) представляли московське церковне зодчество. В рідших випадках, як от Трапезний храм прпп. Антонія та Феодосія Лаври, невеличкі цибулясті маківки не перекривали грушевидну домінацію, а ось добудована до церкви Миколая Набережного шатрова дзвінниця дещо дисгармонувала з бароковим стилем, який набув поширення в Києві за Гетьманщини.А днями в одній історичній статті знайшов згадку про наказ російського імператора Павла І за 1800 рік, що забороняв будівництво храмів "в малороссійском вкусє". Після заборони української богослужбової мови/київського ізводу й друкування українських книг самодержавна імперія наступала на козацькі церкви, намагаючись знищити народний дух і душу. Звісно, нікому не спаде зараз на думку руйнувати цибулясті маківки - то ж Божі храми й пам'ять цілої епохи, яку пройшов наш народ. Але перезавантаження власної оперативної пам'яті варто зробити кожному, щоб остаточно усвідомити: нашим духовним центром був, є і завжди буде древній золотоверхий Київ, зі своєю традицією церковного зодчества і своєю історією.Трапезний храм прпп. Антонія та Феодосія; церква Миколая Набережного з дзвінницею; Покровська церква на Солом'янці; Миколаївський собор Покровського монастиря.Натхнення Пафнутія