Мені тут релігійні матеріалісти дорікнули, що я все трактую духовно. А як можна інакше? Господь пише письмена Свого Царства на всьому, що нас оточує. Наше завдання — навчитися їх читати. Як можна не бачити духовного сенсу в російсько-українській війні? Як можна не бачити духовного сенсу в суспільстві, де, за словами Христа, "через примноження беззаконня охолоне любов багатьох"? Як можна не бачити духовного сенсу в людських стосунках, у радості, у болю, у натхненні і сльозах? Саме так показує нам світ Святе Письмо. У Біблії немає "просто подій". Писання має історичний, моральний і містичний сенси. Пророк Єзекиїл пече хліб на кізяках — і це не про кулінарію, а про духовне приниження народу. Пророк Осія одружується з блудницею — і це не сімейна драма, а образ любові Бога до невірного Ізраїлю. Христос миє ноги учням — і це не лише приклад ввічливості, а відкриття нового способу існування Церкви. Мідний змій — не просто мідний змій. Смоківниця — не просто дерево. Свині - не лише свині. П'ять хлібів — не просто їжа. Хрест — не просто знаряддя страти. І Христос — не просто вчитель моралі. Усе видиме говорить про невидиме. У цьому й полягає різниця між біблійним і матеріалістичним поглядом на світ. Матеріаліст бачить лише подію. Християнин читає будь-яку подію як Слово Бога до нас, як явлення Логосу. Бо весь світ — це книга, написана Богом. І якщо навчитися її читати, то виявиться, що Господь говорить до нас значно частіше, ніж ми звикли думати.