Ми хочемо, щоб Христос трохи покращив наше життя.Трохи заспокоїв.Трохи допоміг.Трохи полікував наші нерви, страхи, проблеми, кредити, травми й самотність.Але Христос приходить не для цього.Він приходить, щоб нас воскресити.І саме це нас лякає найбільше.Бо воскресіння — це не косметичний ремонт старої людини. Це кінець старого способу існування. Це смерть того "я", яке роками будувалося на страху, гордині, образах, похоті, самолюбстві та нескінченному бажанні контролювати все навколо.Ми хочемо бути "хорошими людьми".А Бог хоче, щоб ми стали новим творінням.І тому людина часто ховається від Бога навіть у релігії. Можна десятиліттями стояти у храмі — і не пустити Христа у своє серце.Можна знати Євангеліє — і залишитися духовно мертвим. Можна любити "благодать": свічки, запах ладану, співи, традиції — і боятися живого Бога, Який каже: "Встань і ходи".Бо поки ти лежиш — ти контролюєш свою хворобу, ти вже до неї звик, вона стала частиною твоєї особистості. Нам просто в темряві часто затишніше, ніж у світлі, бо темрява знайома.Людина роками носить у собі образу — і вже не уявляє себе без неї.Носить гріх — і починає називати його "характером".Носить страх — і називає його "обережністю".Носить духовну мертвість — і називає її "реалізмом".Але Христос приходить не домовлятися з твоєю смертю, Він приходить її зруйнувати.Саме тому Євангеліє лякає: бо там людині пропонують стати живою.По-справжньому живою.Не функціонуючим механізмом, не набором реакцій і травм, не біологією, яка боїться болю й смерті.А образом Божим.Христос не забирає свободу.Христос звільняє людину від усього, що не дає їй любити, радіти, дихати й бачити світло.Бо гріх — це і є головне рабство.І тому християнство — це не релігія "хороших, добрих, порядних людей".Це повстання життя проти смерті.