Сліпонароджений із Євангелія — це не просто людина з фізичною вадою. Це образ усього людства після гріхопадіння. Людина народжується сліпою до Бога. Ми бачимо речі, людей, гроші, тіла, війну, політику, катастрофи, власні бажання — але не бачимо сенсу, не бачимо Божественного світла, не бачимо Творця за творінням. Наші очі приковані до поверхні світу. Ми дивимось — і не бачимо.Саме тому Христос бере землю, змішує її зі Своєю слиною і кладе бреніє на очі сліпому. Це не "магічний жест", а образ Втілення. Порох землі — це наша людська природа. Слина, що виходить з уст Христа, — Божественна сила і благодать Логосу. Бог змішує Себе з нашим порохом, щоб людина могла прозріти. Не просто побачити дерева, сонце і будинки. А побачити Бога.І далі Христос посилає його в Силоам. А "Силоам" означає "Посланий". Це образ Самого Христа. Тільки занурившись у "Посланого", тільки увійшовши у Хрещення, у благодать, у життя Царства, людина починає бачити по-справжньому.Але тут є дуже важлива річ. Христос може зробити для твого прозріння все. Він може торкнутися твоєї темряви, увійти у твою сліпоту, змішати Божественне з твоїм порохом. Але йти чи не йти до Силоаму — залежить лише від тебе.Бог відкриває очі.Але людина може так і залишитися сидіти із заплющеними повіками, закохана у власну темряву.Бо справжня сліпота — це не відсутність зору.Справжня сліпота — це небажання бачити Світло.