Хейт — це не боротьба за справедливість.Хейт — це коли натовп збивається в стадо, заганяє людину в кут і починає колективно насолоджуватися приниженням.Так, людина може бути винна. Сильно. Брудно. Огидно. Але момент, коли ти перестаєш бачити в ній образ Божий і починаєш бачити лише об’єкт для цькування — це момент твого власного розлюднення.Дуже легко кричати: "Розіпни!".Набагато складніше — залишитися людиною серед натовпу, який уже відчув запах крові.Хейт ніколи не знає меж.Він не хоче покаяння.Не хоче виправлення.Не хоче правди.Йому потрібна лише провина, лише публічне побиття камінням, лише вічне право юрби плювати в обличчя.І саме тому хейт такий солодкий для людей, які внутрішньо бояться побачити власну темряву. Бо набагато простіше розіп’яти іншого, ніж дозволити Євангелію викрити себе."Хто з вас без гріха — нехай перший кине в неї камінь" — каже Христос.Але ми просто замінили каміння на коментарі, лайки, скріни і пости.І так само радісно улюлюкаємо. Кожного разу, коли натовп починає нищити когось — десь неподалік вже готують хрест.