Чому Бог це дозволив? Питання, яке звучить не щодня, але завжди — як постріл у тиші. Бог не творив зла. Більше того — зла як буття не існує. Це не-суще. Порожнеча. Вакуум, який хоче затягнути в себе все живе. Це не сила — це паразит на бутті, який живиться руйнуванням і тягне все до небуття. Бог створив людину і віддав їй світ. А людина… обрала небуття, сатану, Трампа, Зеленського... І потягла за собою все: міста, дітей, любов, красу — у вогонь, у сірку, у смерть. Якби Бог діяв по справедливості, цей світ давно мав би згоріти - до попелу, до тиші, до небуття. Але, слава Богу, Він не Справедливий — Він Милосердний. Він тримає цей світ над безоднею. Стримує наше ж зло. Не дає нам проявити до кінця ту темряву, яка в нас живе. І коли питають:— Як Бог дозволяє вбивати дітей? Обстрілювати пологові? Розносити міста? Я просто питаю: а ті, хто це робить — вони у Бога дозволу питають? Ні. Їх бог — смерть. Їх причастя — кров. Їх мета — небуття. Пам’ятаєте, як Ізраїль виходив з Єгипту? Кари зробили повернення назад та ковбасу за 2.20 неможливим. Так і зараз. Ми вже перейшли точку неповернення. Якщо по справедливості — ми всі мали б загинути. Але ми живі. Не всі. І я не знаю, чому один береться, а інший залишається, це питання — не до мене. Але я точно знаю інше: кожен ранок — це диво, кожен вдих — це подарунок. Бо ми всі — приречені на смерть. Як писав апостол Павло:"Бог поставив нас… наче приречених на смерть, бо ми стали видовищем для світу"(1 Кор. 4:9). Ми йдемо цим шляхом, як полонені в кінці процесії. На нас дивиться світ. На нас дивляться ангели, але при цьому — ми живі. Ми дихаємо. Ми любимо. Ми молимось. Ми боремось. І це означає тільки одне: ми ще під захистом Божої благодаті. Я не питаю Бога: "чому?" Я дивуюсь: "як?"Як я ще живий? Як ми ще стоїмо? І знаєте… мені не страшно. Бо найстрашніше — вже сталося. Христос увійшов у смерть і переміг її, тому ми живемо І будемо жити. Дякую Богові. І дякую ЗСУ.