Веселка серед зимиЗараз зима. Мряка, холод, майже немає сонця. Темрява, що стає ще густішою без електроенергії по 18 годин на добу. І іноді здається: веселку ми вже ніколи не побачимо. Але Біблія каже нам, що веселка — це міст між небом і нами, живий знак примирення з Богом. І йдеться не про погоду, а про серце — про те місце в людині, де Боже світло проходить крізь людську темряву й розкладається на кольори благодаті. Веселка — це явлення Логоса у розтрісканому світі. Мить, коли Боже слово торкається хаосу, і хаос перестає бути загрозою. Це коли мрак уже не має останнього слова, бо світло входить у нього так глибоко, що навіть краплини дощу починають співати. А ми бачимо тільки холод і потопи втоми, тривог, новин, які знову б’ють хвилею по серцю. І легко повірити, що знак примирення між небом і нами давно стерся. Але веселка не зникла. Вона просто більше не над головою — вона всередині. Ми збираємо її по уламках. По відблисках у серцях. У тих тихих кольорах співчуття, коли хтось тримає тебе за руку в найтемніший день. У погляді ближнього, який не відвертається від болю. У вірі, що світло проходить навіть крізь лід. Веселку ми складаємо самі:з людяності,з віри,з любові, яка вперто не хоче вмерти навіть узимку війни. І хоч на небі її зараз не видно,між Богом і нами міст все одно стоїть. Просто треба мати сміливість — побачити його всередині. Веселка — це ми, коли дозволяємо Богові пройти крізь наш біль і не розбитися. Це Церква, яка після потопу людської жорстокості все ще стоїть. Це Україна, яка після кожної ночі ракет встає зранку і каже:“Жити далі. Любити далі.”