Джерело
Padre Poltava | Маршрутка_на_ТополькиВсе добре. Просто все розвалюється.🛠️ Почнемо з п...
3 710 Охват/переглядів
2025-07-22 06:09
Повідомлення №4884
#Маршрутка_на_ТополькиВсе добре. Просто все розвалюється.
🛠️ Почнемо з прогресу. У Полтаві стартувало будівництво безбар’єрного маршруту. Тобто поки що адаптують тротуари. Це не жарт — просто за довгий час щось роблять не для чиновницьких піар-роликів, а для людей. Тих, хто не може перестрибувати бордюри на візку. Тих, кого зазвичай не помічає жоден «обхід міста». Тих, кому потрібна не «картинка», а нормальний тротуар. Цілком можливо, що до кінця проєкту у нас буде безбар’єрне все — бюджет, управління, мораль. Але це не точно.
🐾 ЛапкоФест: безпритульні тварини — стерилізовані, вакциновані, з надією в очах — шукали родину. І знаходили. Завдяки "Праву на життя" і "Солідарній молоді Полтавщини". Люди приходили не дивитись, а забирати. Любов у спеку — теж порятунок.
🏛 Призначили новий уряд. Замість довгоочікуваного українцями справжнього уряду національної довіри вчергове переставили ліжка в борделі. Гречка у новому пакуванні. Час усе розставить, як мінімум — по деклараціях.
🚦 У Полтаві ще чотири світлофори заговорили. На повному серйозі. Техніка комунікує краще, ніж чиновники. Можна уявити, як світлофор каже: "Увага, попереду яма і безнадія".
🌳 Тим часом хлопчика, на якого впало дерево, перевели до обласної лікарні. Грошей дали — трохи. А от відповідальності — нуль. Тиша. Спокій. Ритуальне «все під контролем». Контролю, як завжди, немає. Але звітність — блискуча. Дитина — зламане життя. А у всіх інших — «все гуд».
🚶♂️ Обхід міста перетворився на улюблене хобі. Керівники ЖКГ гуляють, милуються, вдихають аромат зламаних лавок. Добре, що "обходчики" хоч іноді бачать ями і сміття. Але бачити — ще не означає робити. У Полтаві між "помітити" і "зробити" пролягає глибокий рів з відкатами.
🎥 Кандидати тим часом живуть у своєму світі. В них вже вибори. Зйомки, вітання, святкові ролики, а потім знову зйомки. Рутина така, що будь-який актор би зламався. Але наші герої — тримають роль. Головне — гарно виглядати, поки місто сиплеться. Місто втрачає надію на нормальне життя. Не тому, що війна. А тому, що нічого не міняється. Тротуари, світлофори, чиновники — все робиться або заради відео, або після трагедії. Але ми ще живі. Ми ще бачимо. І ми ще здатні переписати цю історію.
🛠️ Почнемо з прогресу. У Полтаві стартувало будівництво безбар’єрного маршруту. Тобто поки що адаптують тротуари. Це не жарт — просто за довгий час щось роблять не для чиновницьких піар-роликів, а для людей. Тих, хто не може перестрибувати бордюри на візку. Тих, кого зазвичай не помічає жоден «обхід міста». Тих, кому потрібна не «картинка», а нормальний тротуар. Цілком можливо, що до кінця проєкту у нас буде безбар’єрне все — бюджет, управління, мораль. Але це не точно.
🐾 ЛапкоФест: безпритульні тварини — стерилізовані, вакциновані, з надією в очах — шукали родину. І знаходили. Завдяки "Праву на життя" і "Солідарній молоді Полтавщини". Люди приходили не дивитись, а забирати. Любов у спеку — теж порятунок.
🏛 Призначили новий уряд. Замість довгоочікуваного українцями справжнього уряду національної довіри вчергове переставили ліжка в борделі. Гречка у новому пакуванні. Час усе розставить, як мінімум — по деклараціях.
🚦 У Полтаві ще чотири світлофори заговорили. На повному серйозі. Техніка комунікує краще, ніж чиновники. Можна уявити, як світлофор каже: "Увага, попереду яма і безнадія".
🌳 Тим часом хлопчика, на якого впало дерево, перевели до обласної лікарні. Грошей дали — трохи. А от відповідальності — нуль. Тиша. Спокій. Ритуальне «все під контролем». Контролю, як завжди, немає. Але звітність — блискуча. Дитина — зламане життя. А у всіх інших — «все гуд».
🚶♂️ Обхід міста перетворився на улюблене хобі. Керівники ЖКГ гуляють, милуються, вдихають аромат зламаних лавок. Добре, що "обходчики" хоч іноді бачать ями і сміття. Але бачити — ще не означає робити. У Полтаві між "помітити" і "зробити" пролягає глибокий рів з відкатами.
🎥 Кандидати тим часом живуть у своєму світі. В них вже вибори. Зйомки, вітання, святкові ролики, а потім знову зйомки. Рутина така, що будь-який актор би зламався. Але наші герої — тримають роль. Головне — гарно виглядати, поки місто сиплеться. Місто втрачає надію на нормальне життя. Не тому, що війна. А тому, що нічого не міняється. Тротуари, світлофори, чиновники — все робиться або заради відео, або після трагедії. Але ми ще живі. Ми ще бачимо. І ми ще здатні переписати цю історію.