"Нагадують сутенерів": хороший момент про українських й не тільки футбольних агентів з біографії Олега Лужного, до якої я нарешті дістався:«Арсенал» уже тоді мав дуже серйозний селекційний відділ. Вони роками стежили за футболістами, особливо за тими, хто щосезону грав у Лізі чемпіонів.Мій тодішній агент Шандор Варґа любить згадувати про той трансфер і перебільшувати власну роль. Зрозуміло, що вона була важливою, але тільки в одному аспекті, бо «Динамо» не давало мені інформації про потенційні клуби, які цікавилися мною. Хтось мусив вести переговори. Але основне — щоб футболіст відповідав певному рівню. Тоді всі захочуть запросити його до себе.Молоді гравці мають зрозуміти, що агенти — не чарівники. Наші агенти часто нагадують мені сутенерів, які нічого не роблять, а тільки знімають свою комісію із зарплати, а потім забувають про футболістів. Хоч у цій професії і є порядні люди, які справді шукають клуби, допомагають підопічним. Для мене агенти — це ті, хто займаються своїми гравцями, знаходять клуби, рекламні контракти, допомагають у побуті. Так, як це відбувається в Англії. Ніколи не зрозумію, з якого переляку агенти, що не мають стосунку до підписання контракту, забирають у футболістів 10% їхньої зарплатні. Порадив би краще ці гроші віддавати до церкви чи бідним людям.Якщо ви гарний футболіст, усі агенти будуть біля вас крутитись і захочуть заробити легкі гроші. Цим людям не соромно брати комісію. Хоча передусім на ці кошти заслуговують дитячі тренери, які підготували футболістів. Це було б справедливо. У нас є агенти, які напідписували стільки футболістів, що й в обличчя їх не знають, але добре рахують комісію з клієнта.Із Шандором була домовленість: якщо він влаштує трансфер, то заробить гроші. Так і сталось. Крім того, він отримав бонус від «Арсенала». Варґа любить хизуватися тим, який він друг з Арсеном Венґером. Якби я погано зарекомендував себе в «Арсеналі», цієї так званої дружби не було б. Шандор влаштовував Реброва у «Тоттенгем», то чому ж він не дружить із президентом «шпор» Леві?***Поки по враженнях від прочитаної десь половини - для українського футболу дійсно хороший рівень. Класні моменти про менеджмент та трансферну політику Суркісів, цікаво про Лобановського, цікаві порівняння з Арсеналом.Звичайно, як і для більшості інших біографій присутнє враження, що Лужний "за все хороше проти всього поганого" та певний "д'артаньянизм", це точно не "Я Златан". Але й не максимальна дипломатичність, як у Шевченка чи Шовковського.