Офігезна робота Даші Калінчук:🗣 «У нас було покоління сволот, яке жило від зарплати до зарплати»: інтерв'ю Морозюка про «Динамо» та кар'єру Чому це точно цікаво? Прочитайте лише частину розділу з історіями про Дениса Гармаша: – Коли Гармаш тільки прийшов пацаном у «Динамо-2», здається, з київського інтернату, перше – це коли він бігав з іграшковим пістолетом на базі і грався в стрілялки. Темно, він сам по базі ганяє, в когось стріляє. Його раз хтось спалив.А потім одного разу я приїхав з міста, заходжу в ресторан – сидить Гармаш за столом. Починаю робити чай і чую, як він під ніс собі: «7:2, 7:2, 7:2, 7:2, 7:2». Проходить хвилина, він знову: «7:2, 7:2, 7:2». Я до нього повертаюся, кажу: «Б###ь, Гармаш, ти що, й######й? Що з тобою, які 7:2?» Він каже: «Коля, я зробив ставку на точний рахунок, 7:2. Я хочу собі це проговорити». Зараз уже не пам'ятаю конкретно, мені здається, це був якийсь матч Ліги чемпіонів. Повертаюся, думаю: «Й## твою мать».Гармаш завжди був дивакуватим хлопцем, але веселим. З тих моментів – це перше, що згадується. От він тільки прийшов – це вже якась подія. Він або щось ляпне, або зробить щось. Це така людина.– Не знаю, чи дивилися ви Гаррі Поттера, але там був момент, коли професорка сказала трійці друзів: «Чому, коли щось відбувається, ви троє завжди разом?» Мабуть, це можна до Гармаша, Хачеріді та Рибалки застосувати.– Ага. Як згадую – боже, вони як діти. Приходиш, наприклад, у ресторан на базі. Коли в нас заїзд перед грою, нам роблять якісь бутерброди, перекус перед сном. Ми, буває, сидимо, проводимо час, спілкуємося. Сидимо я, Ярмоленко, Сидорчук, Коваль, ще хтось. Тут відкриваються двері – і заходять Біба, Боба, Чіп і Дейл, б###ь. І, наприклад, хтось ще з молодих.Вони сидять, ми розмовляємо, і раптом вони починають гучно сміятися. Потім тиша – і знову вони гучно сміються. Питаю: «Що ви ржете?» Гармаш каже: «Подивись, яка в нього голова». Повертаюся – ну, голова і голова. Він придумав кличку вже цьому пацану. Ця кличка максимально нелогічна, неадекватна.Зараз одразу згадав. Коли Гармаш приїхав до мене в Туреччину, заходжу після тренування, два турки адміністратори в шоці, киплять, червоні. А Гармаш з Борячуком вмирають зі сміху. Заходжу, і вони мені говорять турецькою, бо англійською взагалі не говорили. Та й Гармаш з Борячуком взагалі не говорили. Якщо Борячук знав більш-менш, то в Гармаша взагалі своя мова вигадана – гармашівська.Турок підходить до мене і каже: «Коля, чого той дурак говорить на мене «батон»? Що таке «батон»?» Думаю: «Ну як пояснити йому, що це хліб?» Йому говорю – він не зрозумів: «Я – хліб?». Показую йому картинку – батон. Гармаш просто плаче. Турок запитує: «А чого я – батон?» Гармаш каже: «Подивися на його голову». А він лисий, в нього голова реально в формі батона, і пару волосків. Я сам трошки почав сміятися, але не з турка, а від того, який Гармаш дебіл.Кажу йому: «Б###ь, та перестань». А другий турок каже: «Що таке «стерв’ятник»?» І Гармаш мені сам показує: «Подивися, хіба не схожий?» У другого проблеми з зубами були. І я реально на фоні того всього сам починаю сміятися.Я тим адміністраторам кажу: «Не звертайте уваги. Це лімітовані люди, вони в одному екземплярі у світі існують». І навіть з часом іноземці, всі пацани в Туреччині сприймали Гармаша як максимально позитивного, доброго пацана, але всі запитували: «Він й######й?»ЧИТАТИ ІНТЕРВ'Ю МИКОЛИ МОРОЗЮКА🍿🍿🍿