Луї-Фердінан Селін – страшенно саркастичний дядечко, який у своїх творах дає смачних підсрачників людству з надією, що воно отямиться й візьметься за розум. Про нього я дізнався з інтерв'ю Олеся Ульяненка і ще далекого 2010-го за якихось 30 гривень забрав у книгарні Є останній примірник першого українського видання «Подорожі на край ночі» Селіна.

Ця книга перевернула догори дриґом моє бачення світу, стерши пафосні речі, які нам утовкмачували в дитинстві. Я дуже радий, що ця книга сподобалася FANTAКНИЖНИКУ. Селін мав неоднозначну репутацію. Його називали розпусником, покидьком, мізантропом, капітулянтом, колабораціоністом, антисемітом. Він схвалював нацистську окупацію рідної Франції. В середині 1930-их Селін два місяці перебував у СРСР, після чого зробив те, на що не наважувалися інші письменники, які побували в Країні Рад, – у памфлеті «Mea Culpa» (з латинської «Моя провина») гучно заявив про жахи сталінізму, ставши в СРСР персоною non grata. Цитатами з цього памфлету поділюся в наступному дописі.