Не встиг я отямитись від Кортасара, як Отакої, Андрійку! вирішив знову випробувати мене на читацьку стійкість і запропонував новий експеримент під назвою «Покарання книжкою». Хотів би я сказати, що після дона Хуліо мене важко буде чимось здивувати, але Андрійко ще той хитрий лис 🦊 Пишучи цей допис, я ще не знаю, яку свинку Андрійко підсунув мені цього разу, але коли допис вийде у світ, я, мабуть, вже буду хапатись на голову і рвати на собі волосся. Але в чому я точно впевнений, що в шоці від вибору книжкової отрути буду не лише я. Бо ж і Андрій в межах експерименту прочитає книгу, яку зроду-віку би в руки не взяв. І тут вже не буде теплої ванни, як попереднього разу, ніяких радеків раків, покарання є покарання! 😈Отож, без зайвих слів, Андрійку, знайомся: корифей британської наукової фантастики Браян Олдісс і його шедевр постапокаліпсису під назвою «Теплиця». Повість вийшла у світ 1962-го року, але досі вражає своєю похмурою красою і тривожною поетичністю, за що удостоєна премією «Г’юго». Це історія про далеке майбутнє, в якому Сонце перетворилось на червоного гіганта, людство майже вимерло, а планету Земля захопили хижі і смертельно небезпечні рослини. P. S. Знаю, Андрійку, ти думав, що я тобі підсунув книжку про драконів, але ні, будеш в мене читав про вазонки та зелених чоловічків.