Можете мене привітати: я [за]кінчив читати Кортасара (лунають бурхливі оплески, на сцену летять букети квітів і ліфчики) Останні 4 новели збірки зірвав одним ривком, швидко, як пластир з рани, шоб менше боліло, книжку закрив та й ще довго дивився у стелю 👀Не знаю, шо це було, але ось вам останні відгуки цієї фантасмагорії ✍️Південна автострада. Купа людей застрягли у довжелезній пробці. Багато нервів, кіпішу і бєспрєдєла. Точна алюзія на колєйку в Шегинях 😂Сеньйорита Кора. Історія про нерозділене кохання і низькоякісну медицину. Пацан з апендиксом попав у больнічку і влюбився у санітарку. Але коли гормони попустили, попросився назад до мамці 🤒Апокаліпсис Солентінаме. Інтєлігєнт сфоткав картини з корівками і дітьми, але коли проявив плівку, то побачив на проекторі зовсім не те, шо фоткав. Побачене так його шокувало, шо він аж обригався 🫠Вдруге. Бідолашний Карлос приходить з повісткою у якусь дивну будівлю і пропадає безслідно, поки чорний Лопес робить каву підозрілим тіпам, які смокчуть папіроси. Наївна Марія-Єлена чекає на Карлоса, але той вже давно пройшов ВЛК і штурмує посадки 🪖Далі вже не буде. Хоча нє, буде ще останній загальний відгук по Кортасару, але то потім 🤝P. S. На фото — шоб не плакать, я сміявся, усмішка моя щира і зовсім не штучна, як би хтось собі таке подумав, половив усі букети (правда, ліфчики усі десь пропали, вони точно були, чесне слово, чи то я собі їх наганяв?) і зуби зціпив я суто від задоволення, отриманого від чтива інтелектуального, а ще більше від думки, що то вже минулось і слава богу. Певно, десь так і має виглядати інтелігенція, яка у вільний час мате ганяє, коньян сьорбає і читає про високі матерії.