Для горішків від лауреатів Нобелівської премії треба мати міцні читацькі зуби. Та це не про автора слів до національного славня Норвегії Б'єрнстьєрне Б'єрнсона, який у 1903-му році першим зі скандинавів отримав Нобелівку з літератури.Його оповідання зі збірки «Небезпечне сватання», що вийшла 1986-го року в моїй улюбленій серії «Зарубіжна новела» у перекладі Ольги Сенюк, насичені глибоким психологізмом і тонкощами людських взаємин, але читаються легко й цікаво.Вони – наче написані короткими реченнями уламки родинних саг із безліччю живих діалогів, особистих таємниць, яскравих метафор й алегорій. Наприклад, залицяння молодиць до несміливого парубка змальовано як розказування своїх снів, з яких парубок має обрати найкращий.🎯 «Тоді відьма засміялася, і йому здалося, наче гори заспівали. Він посадовив її собі на коліна. Яка ж гарна! От якби йому таку дружину!»Ще тут багацько норвезької атмосфери: одухотвореної природи з безкінечними лісами, засніженими горами, гучними водоспадами й розлюченими ведмедями.