Володимир Сосюра був красунчиком і завжди на своїх поетичних вечорах купався в оваціях. Утім, жилося йому аж ніяк не солодко. Про пережите він щиро й з нотками гумору розповів у відвертому автобіографічному романі «Третя Рота», який розпочав усередині 1920-их і завершив наприкінці 1950-их.Автор згадує своє бідне дитинство на димному, суворому Донбасі й на Кавказі, громадянську війну в Україні, в якій юний Сосюра брав участь спершу як петлюрівець, а згодом – як червоноармієць, описує власні любовні пригоди і складні стосунки з обома своїми дружинами – Вірою та Марією, яка виявилася аґенткою НКВС і стежила за Сосюрою. Пише про мистецьке покоління Розстріляного Відродження, про те, як деякі колеги цькували його й запроторили до божевільні.Місцями сторінки «Третьої Роти» забарвлені червоним пафосом: для прикладу, Сосюра боляче сприймав Голодомор і самогубство Хвильового, але водночас наївно захоплювався комуністичними ідеалами. Зрештою, така парадоксальність властива багатьом тогочасним літераторам...