Знаєте, чому я на своїй сторінці не сильно пишу, в якому я підрозділі? Щоб мою особисту думку не плутали з офіційною позицією бригади. Бо з одного боку - армія поза політики. З усіма наслідками.З іншого боку - я громадянин країни і маю власну думку.Мені ніхто не забороняє брати участі в акціях протесту. Ну, окрім того, що я в зоні виконання. І фізично не можу долучитись, якщо підтримую.Мені ніхто не забороняє висловлювати в соцмережах власну думку. Ну, окрім відсутності інтернету, коли окупанти щось десь розбомблять.Але я маю пам'ятати, що будь-яке моє слово загарбники можуть спотворити і перебрехати. І найбільша проблема - це знайти баланс. І під час війни, ви здивуєтесь, але внутрішня цензура часто перемагає. Але не тоді, коли ламається охуїватор...До речі, іще один важливий нюанс: я часто не згоден або з політикою президента, або з діями різних органів влади, або з думкою ветеранів та інших військових. Так само, як і вони можуть не погоджуватись зі мною.Але в цьому і полягає відмінність України від росії. Я не зобов'язаний тремтіти перед владою найвеличнішого лідера сучасності. Не зобов'язаний любити його, Федорова або Пороха. Але я в армії для того, щоб у кожного громадянина був вибір. Я пам'ятаю про права. Але не забув і про обов'язок.Трошки схоже на тезу "за все хороше, проти всього поганого". Але вже як є. Проте і нахуй послати не гребую. ПС: і я розумію, що ВСП має законне право перевіряти документи військового, навіть якщо він на акції протесту. Але, якщо він не у розшуку за СЗЧ, а тим більше у відпустці, то пред'являти йому претензії права не має. Так само я ніколи не бикую на блокпостах, коли просять надати документи або перевірити автівку. Або коли зупиняє патруль ТЦК. Попри те, що це може шалено бісити. Бо баланс і права та обов'язки...Ваш кеп у званні сержанта.