❓Чому ми говоримо: «Мені нічого не потрібно»

«Що тобі подарувати?» —
«Та мені нічого не потрібно».

«Куди ти хочеш поїхати?» —
«Мені все одно, вирішуй ти».

«Може, тобі допомогти?» —
«Ні-ні, я сама».

Звучить так, ніби жінка справді нічого не хоче.

Але дуже часто за фразою «мені нічого не потрібно» ховається зовсім інше.

Колись вона хотіла.

Просила уваги — не отримала.
Говорила про свої бажання — почула: «Мало що ти хочеш».
Просила допомоги — було простіше зробити самій.
Хотіла подарунок — стало соромно бути «вимогливою».

І поступово вона навчилася не просити.

А потім — навіть не помічати, чого хочеться.

Я сама довгий час жила з внутрішнім:
«обійдуся»,
«не на часі»,
«не хочу нікого напружувати»,
«головне, щоб у близьких усе було добре».

І знаєте, що тут найсумніше?

Люди поруч поступово звикають, що Вам справді нічого не потрібно.

Не потрібно допомагати.
Не потрібно питати.
Не потрібно особливо піклуватися.

А всередині одного дня з’являється образа:

«Чому про мене ніхто не думає?»

Самоцінність для мене сьогодні — це не вимагати від світу виконання всіх моїх бажань.

Це хоча б не відмовляти собі в праві їх мати.

Я хочу уваги.
Я хочу відпочити.
Я хочу красиву річ.
Я хочу, щоб про мене подбали.
Я хочу любові, ніжності, подарунків.
Я хочу іноді бути не сильною.

І мені більше не потрібно виправдовуватися за своє «я хочу».

Тому наступного разу, коли автоматично захочеться сказати:

«Мені нічого не потрібно», —

зупиніться на кілька секунд і запитайте себе:

«А якби мені було можна хотіти — чого б я хотіла насправді?»

Можливо, саме з цієї відповіді починається повернення до себе.