72 ОМБр ім. Чорних Запорожців

Про нього казали «веселий хлопець, що гатить орків» і «той, хто завжди з людьми і для людей»Днями підполковник Андрій Верхогляд святкував би свій 30-річний ювілей, але його життєва дорога обірвалася в червні 2022 р. через ворожу кулю. Щирий, талановитий, з прекрасним почуттям гумору, твердий у своїх намірах і переконаннях, він був представником нового покоління армії і на своєму шляху знешкодив багато окупантів. Андрій Верхогляд народився в м. Рава-Руська на Львівщині. Дитинство провів у м. Новоград-Волинський (нині – Звягель) Житомирської області Ще навчаючись у четвертому класі, точно знав, що обере військову кар’єру, адже дід і батько Андрія – професійні військові. Попри відмовляння мами, все ж вступив до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, яку закінчив у лютому 2016 р. із відзнакою. Уже 16 березня лейтенант Андрій Верхогляд приїхав у зону бойових дій до м. Волноваха Донецької області. Був призначений командиром 1-го взводу 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (від 2017 р. – імені Чорних Запорожців) ЗСУ. Наприкінці жовтня 2016 р. був тяжко поранений (вогнепальне осколкове поранення). Та вже в січні 2017 р. повернувся на фронт, воював на авдіївській промзоні. Опісля цих боїв був нагороджений орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня (1 лютого 2017 р.) і призначений командиром роти 1-го механізованого батальйону рідної 72-ї бригади. У вересні 2017 р. був нагороджений недержавним орденом «Народний Герой України». 27 лютого 2018 р. йому присвоєно звання старшого лейтенанта, він обіймав посаду командира 3-ї механізованої роти 72-ї ОМБр імені Чорних Запорожців ЗСУ, воював на Донеччині. На фронті зустрів майбутню дружину Марину, яка тоді була начальником медичної служби батальйону. Також у 2018 р. ввійшов до списку 30 молодих лідерів віком до 30 років. З початком широкомасштабного російського вторгнення комбат Верхогляд воював на броварському та бориспільському напрямах. За відмінні бойові дії був нагороджений орденом Богдана Хмельницького 2-го ступеня (26 березня 2022 р.). Після боїв на Київщині батальйон Андрія перебував на відновленні, згодом передислокований на Донеччину. Свій останній бій оборонець прийняв 22 червня 2022 р. на Світлодарській дузі.Прощання з Андрієм Верхоглядом відбулося 8 липня 2022 р. в Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі м. Київ. Похований у м. Звягель Житомирської області У нього залишилися батьки, дружина, маленька донечка та старший брат Дмитро, також учасник цієї війни.Посмертно удостоєний звання Героя України (11 грудня 2022 р.). У січні 2023 р. Андрію посмертно надали звання підполковника. 20 червня 2023 р. Київська міська рада перейменувала вул. Михайла Драгомирова на вул. Андрія Верхогляда. У м. Звягель на його честь встановлено меморіальну дошку, а вул. Співдружності – нині вул. Андрія Верхогляда. Ліцей у Сеньківській громаді Бориспільського району Київської області носить ім’я Андрія Верхогляда.Сердечно дякуємо працівникам Національного музею історії України у Другій світовій війні за те що вони зберігають і розповідають історії українських героїв.💀72-га Окрема механізована бригада ім. Чорних Запорожців.

Сьогодні — третя річниця звільнення Київщини. Чорні Запорожці були кістяком оборони регіону. Це була складна битва. Дякуємо всім захисникам і захисницям за мужність і звитягу. Памʼятаємо про полеглих.Нижче публікуємо спогад одного з бійців 72-ї бригади, який брав участь у цих подіях.«За кілька тижнів до повномасштабного вторгнення я щойно завершив службу за контрактом, приїхав додому. Тоді думав, що відпочину, а потім облаштую цивільне життя. Але не склалося... Вранці 24 лютого мене розбудив мій побратим. Пам'ятаю, він телефонує і каже мені, що почалася війна, а я йому: «Костя, яка війна? Я спати хочу». Після цього дзвінка я зібрав речі та вирушив до Білої Церкви. До пункту дислокації 72-ї бригади я прибув уже наступного дня. Там я знову зустрівся зі своїми хлопцями. Звідти нас повезли автобусом до Гоголева, щоб тримати оборону біля Броварів. Нас везли через Київ, який дуже мене вразив — порожній, ніби в якомусь фільмі про апокаліпсис. Ще вчора, коли я виїжджав із дому, в місті було повно людей, всюди були черги й натовпи, а тепер місто знелюдніло. У Гоголеві нас розділили на різні ділянки. Моя рота займала позиції біля Великої Димерки. У нашому взводі всі хлопці були досвідченими контрактниками. Всі були злі й мотивовані, хоча крили нас тоді добряче: «касетки», «гради», «урагани». Нам багато допомагали місцеві мешканці. Хтось — технікою для риття окопів, хтось готував їжу. Наскільки я знаю, декількох тамтешніх чоловіків тоді прийняли до 72-ї бригади, бо вистачало охочих. Навіть був випадок, що місцеві впіймали двох росіян і притягли їх до нас. Досі дивуюсь, як їх тоді не розірвали. Наприкінці березня 2022-го росіяни почали відступати. Нас почали перекидати на схід. Спочатку ми трохи побули під Сумами, потім біля Харкова, а вже згодом ми опинились на Донбасі, де нам довелося затриматися надовго... Для мене оборона Київщини запам'яталася особливим духом. Часто говорять про піднесення. Я б сказав інакше. Це була злість на ворога й бажання його вигнати з домівки, куди він непрохано прийшов. Тоді всі хотіли воювати!» (с) «Пожарнік»💀72-га Окрема механізована бригада ім. Чорних Запорожців.

72 ОМБр: стій за свободу своєї землі, як Чорна Пантера.Чорні Запорожці потрапили до серії матеріалів від АрміяInform, про бойові бригади ЗСУ, які долучились до проєкту «Контракт 18-24». В ньому автори оригінально переплітають реальні історії підрозділів з історіями супергероїв з коміксів. "Втіленням духу сучасної 72 бригади є супергерой Чорна Пантера. І Чорна Пантера, і Чорні Запорожці стоять за свободу своєї землі, воюючи проти загарбників та окупантів. Чорна Пантера захищає від ворогів Ваканду, а Чорні Запорожці боронять Україну, демонструючи відвагу та стійкість.Бригада названа на честь Чорних Запорожців, легендарного підрозділу Армії УНР, а Чорна Пантера є частиною династії правителів Ваканди — першу мантію пантери носив король цієї країни.Сучасні Чорні Запорожці шанують своїх предків та традиції, несуть спадковість ще з часів Запорозької Січі, коли козаки славилися своїм вільним духом і бойовими звичаями. Чорна Пантера також має багату історію, оскільки титул цього героя передається у Ваканді з покоління в покоління."Радимо ознайомитися з повним матеріалом. Дякуємо авторам за творчий підхід!💀72-га Окрема механізована бригада ім. Чорних Запорожців.

1 млн грн для добровольців 18-24 років, які приєднались до війська після 24 лютого 2022 року.Для забезпечення соціальної справедливості положення ініціативи «Контракт 18-24», яка передбачає виплату одноразової грошової винагороди в 1 млн грн, поширено й на військовослужбовців, які після 24 лютого 2022 року вступили на військову службу у віці до 25 років.«Процес отримання виплат є максимально зручним. Військовослужбовцю не потрібно ініціативно звертатися з цим питанням. Оформлення виплат доручено командирам військових частин, які мають зібрати весь пакет документів, у тому числі через направлення запитів в інші частини, де військовий проходив службу раніше», – зазначив заступник міністра оборони України бригадний генерал юстиції Сергій Мельник.Докладніше дивіться на сайті Міністерства оборони УкраїниПриєднуйтесь до Чорних Запорожців, деталі можете дізнатися у відділення рекрутингу 72-ї ОМБр, за номером: +380661336245В додатку Резерв+ та сайт 18-24.army.gov.ua💀72-га Окрема механізована бригада ім. Чорних Запорожців.

«На початку лютого 2022 року я зрозумів, що велика війна неминуча, тому зібрав тривожний рюкзак. 23 лютого я святкував свій день народження, а вже наступного дня моє життя докорінно змінилось.Коли вранці 24 лютого по всій Україні літали ворожі ракети, я був до цього готовий. Рідні і близькі виїхали в село, неподалік Білої Церкви, а я пішов до військкомату. Це був дуже важкий і тривожний момент для всієї моєї родини. Я не міг лишитись осторонь, адже я українець, я патріот своєї країни, іншого варіанту, окрім як захищати свою рідну землю я не розглядав. В той важкий час кожен мусив на ділі доводити свої переконання.Так я добровільно опинився у війську. В якості піхотинця мені довелось побувати на декількох гарячих напрямках, зокрема бахмутському та луганському. У червні 2024-го я потрапив до 72-ї бригади імені Чорних Запорожців, котра запекло обороняла Вугледар. Особливо мені запам'ятались дуже складні бої за Водяне, село неподалік Вугледару.Під час своєї служби я багато разів стояв у бою пліч-о-пліч із такими ж самими добровольцями як я. Ці люди мають особливий характер, адже вони з власної волі пішли воювати проти сильного ворога. Це люди, які, не дивлячись на відсутність зброї, набоїв чи спорядження, стали до бою. Саме вони пішли на захист своєї країни, коли вона цього потребувала, хоча навіть і не кликала їх. Вони чітко розуміли, що вони можуть втратити здоров'я та найцінніше, що в них є – це їхнє життя. Вони не чекали закликів, а мовчки взяли зброю до рук, аби дати відсіч тій нечисті, яка лізе на нашу землю».(с) «Псих»💀72-га Окрема механізована бригада ім. Чорних Запорожців.

В Мощуні сьогодні відбулось вшанування воїнів Збройних Сил України та Національної гвардії України, полеглих під час оборони Києва в лютому — березні 2022 року. У цій битві Чорні Запорожці відіграли одну з ключових ролей, захищаючи столицю країни разом з іншими підрозділами Сил оборони, зокрема й у Мощуні."72-й бригаді було важко на цьому напрямку, тому що хлопці вступали в бій майже з коліс. Це були мужні козаки, і пам'ять про них повинна жити в наших серцях до останнього нашого подиху. Пам'ять про них ми повинні передати нашим дітям і внукам, щоб вони не забували, що наш нарід не зупиняється в боротьбі за нашу незалежність ні перед яким ворогом. Всі ми пам'ятаємо ті хвилини, ті години, тоді ніхто не думав про те, що може втратити життя. Тоді всі думали про те, що треба відстояти нашу країну, відстояти Київ. Хотів би подякувати рідним і близьким воїнів не тільки 72-ї бригади, а й інших підрозділів, які брали участь у боях, за те, що виховали справжніх патріотів, які не жаліючи власного життя, власного здоров'я, йшли і нищили ворога. Слава Україні!", — заявив заступник командира 72-ї ОМБр імені Чорних Запорожців із психологічної підтримки персоналу, підполковник Руслан Сулименко.Також на заході виступив начальник Північного Київського територіального управління Національної гвардії України, полковник Артем Ілюхін. "Ми сьогодні зібралися вшанувати пам'ять воїнів Сил оборони, які загинули під час битви за Київ, під час битви за населені пункти Мощун та Гута-Межигірська. Противник намагався різними способами переправитися через річну Ірпінь, захопити плацдарм по лінії Мощун — Гута-Межигірська і висунути в напрямку Києва. Все було у швидкому режимі, треба було знищувати колони противника, проводити розвідку з урахуванням роботи авіації, ствольної та реактивної артилерії противника. Наші воїни з цим завданням справились. Слава силам оборони України!", — зауважив полковник Ілюхін.Пам'ятаймо про подвиг полеглих воїнів! Саме завдяки їм наша країна вистояла навесні 2022-го!💀72-га Окрема механізована бригада ім. Чорних Запорожців.

«До великої війни я був сімейним лікарем за фаховим навчанням, але з практичної медицини я пішов в організаційну. Працював в Міністерстві охорони здоров'я, в Національній службі здоров'я, займався більше адміністративною роботою. Я, скоріше, організатор за покликанням, адже люблю масштабні проєкти, якими, власне, і займався. Серед них - це реалізація медичної реформи. Цей досвід мені знадобився у війську.Мій шлях до Збройних Сил України був доволі звивистим. Оскільки я маю проблеми з зором і був знятий з обліку ще в 16 років, мене не хотіли мобілізовувати. Тому я спершу пішов до добровольчого батальйону «Вільна Україна». В якості добровольця я брав участь в обороні Києва. Після звільнення Київщини наш батальйон направили в Миколаїв. Влітку 2022-го я знову спробував потрапити до війська. Цього разу я вже був більш настирливий, наполягав, що я сам прийшов. Зрештою мене прийняли. І після того, як я пройшов навчання в Десні та Сполученому Королівстві, я потрапив до Чорних Запорожців.Вже на початку жовтня 2022-го я працював у Донецькій області. В медичній роті мені довелось застосовувати свій організаційний досвід, набутий у цивільному житті. Це навчання та консультування особового складу, організація роботи стабпунтку та надання медичної допомоги вже в госпіталі. Якщо виникали підводні камені або питання, то доводилось їх оперативно вирішувати. Можна сказати, що я займаюсь свого роду кризовим менеджментом. А з іншого боку, часом консультую хлопців, які в нас лікувались. Я зазвичай лишаю свій номер телефона про всяк випадок. Проконсультував, люди лишаються вдячні, якось так.Зараз наша країна переживає дуже важкі часи. Однак, я вважаю, що вона складає дуже багато цивілізаційних іспитів екстерном. Європа та Америка все це пройшли декілька сотень років тому, а нам треба робити це дуже швидко. Водночас нам доводиться боротись за існування нашої держави. Іншого шляху в нас немає».(с) «Олександр»💀72-га Окрема механізована бригада ім. Чорних Запорожців.

«У мене не було мрії стати військовою. Від Майдану і до вторгнення росії в 2022 році я займалась волонтерською діяльністю та працювала в місцевому самоврядуванні. Ми активно допомагали родинам воїнів, що брали участь у бойових діях на сході країни. Повномасштабне вторгнення все змінило. Після деокупації Київщини всьому світу відкрились звірства росіян. Мій близький друг був убитий під час цих катувань. Я побачила реальну загрозу не тільки з новин. Загрозу для доньки в першу чергу. І я вже не могла спокійно займатися цивільною роботою.Тому в 2022 році я почала готуватись до армії. Проходила курси з тактичної медицини та стрільби. Одночасно я намагалась долучитись до війська. Мені декілька разів відмовляли, адже я не була військовозобов'язаною. Врешті, навесні 2023 року, мені вдалось мобілізуватись. Я чула, що у війську не вистачає бойових медиків, тому на це і впросилась. Далі було БЗВП і фахова підготовка з тактичної медицини.Під кінець мого навчання мені зателефонував Студент. Зараз він очолює Батальйон безпілотних систем «Булава» 72-ї бригади імені Чорних Запорожців. А в 2023 році це була рота, яка тільки-но сформувалась, і він шукав людей до себе в команду. Ми були знайомі по роботі в органах місцевого самоврядування в рідному місті. Він якраз шукав медика, тому покликав до себе в роту. Так я опинилась в «Булаві» і в серпні 2023-го приїхала на Донбас.Спершу я відповідала за медичне забезпечення роти та до моєї медичної роботи додались інші обов'язки - облік та збір інформації щодо БпЛА. Навесні 2024 року РУБпАК став батальйоном. Оскільки левова частка завдань була пов’язана зі штабними задачами, сферою МПЗ, а штат медиків батальйону вже збільшився, тому змогла зосередитись на обліковій роботі. Восени 2024-го займалась рекрутингом для наповнення підрозділу. Зараз я переважно зайнята такою діяльністю: комунікація з постачальниками і благодійними фондами, подання заявок на отримання нових дронів, облік уражених цілей тощо.Я вже майже два роки у війську. Чи жалкую я про своє рішення? Я точно знаю, що інакше б я не змогла. Звісно, в армії є свої труднощі. Усім важко. Це не залежить від статі, віку чи звання. Для мене головним викликом було й лишається питання щодо дитини. Але саме захист моєї доньки і мотивував мене долучитись до війська. Ми маємо зупинити цю заразу і вибороти право жити у власній країні для себе, наших дітей і наступних поколінь».(с) «Тайріс»💀72-га Окрема механізована бригада ім. Чорних Запорожців.

«Я у бригаді з початку створення нашого батальйону. Бойового досвіду не мав, працював за кордоном майже весь час, займався вантажними перевезеннями. Навіть у рашці був. Враження, скажімо так, не дуже. Там нормально люди живуть хіба що у великих містах. Кілометрів двадцять від’їдеш — і все. Коли повномасштабна почалась, я був у Польщі. На другий день приїхав подивитися, що тут робиться. Сам я мисливець з великим стажем. Нарізної, гладкоствольної зброї у мене вистачало, тож почав власні сейфи відкривати, аби людей озброювати. Спочатку ми своє село охороняли, а потім знайомому з військкомату сказав: "Давай мене в якусь хорошу бригаду". Планував йти в 95-ту, а в останній момент братуха дзвонить, каже, давай до нас у 48 батальйон. Пройшли невелику підготовку і у Чорнобиль потрапили. А потім був Бахмутський напрямок, Вуглегірська ТЕС, Кодема, а потім Вугледарський напрямок.А потім наша волонтерка якось мавік купила. Я саме тоді був старшим на одній позиції. То я з цієї позиції навчився літать та й гранатами кошмарив росіян. Дронщики у нас із тилу працювали тоді, а я з нуля. Іскандер навчив, дуже хороший хлопець. А потім він переводитись почав і сказав: "Давай сюди, я з комбатом домовився, що ти будеш дронщиком. Сергій Сергійович тоді начальником штабу батальйону був, він зразу мене поставив командиром взводу. Тиждень-два попрацював і понеслась наша кар’єра. Людей дуже швидко набирали. У мене бувало таке, що три місяці безвилазно сидів. Інколи сам був у бліндажі, навіть помічника не було. То я їх там так гасив! Мої рекорди ще ніхто у бригаді не побив, це сто відсотків. Що за день набитих, що в загальному. Я тупо вісім місяців 24\7 валив "товаріщєй". А коли батальйон вивели, нас залишили у підпорядкування Студента. Я там теж диму давав, за один день вісімнадцять чоловік мінуснув. Два штурми без єдиного пострілу арти відбив. Одним мавіком! Бетер їде, вивантажує купу піхоти, півтори години — ні одного живогоЛітаю на всьому, крім крила, хоча ні одного сертифікату не маю. Тут головне — бажання».(с) «Баха»💀72-га Окрема механізована бригада ім. Чорних Запорожців.

Сьогодні о 18:30 в кінотеатрі «Жовтень» (м. Київ) відбудеться прем’єрний показ документального фільму «Бадрі. Крок у крок».Фільм присвячений пам’яті полеглого українського героя Бадрі Лолашвілі, який загинув під час оборони Києва.У 2014-му він одним із перших став на захист України від російської агресії на сході. В перші дні повномасштабного вторгнення знову пішов захищати Київ – як офіцер 72-ї ОМБр імені Чорних Запорожців. Поліг 13 березня у Мощуні.У мирному житті Лолашвілі займався технологічним напрямом і розвитком освітньої агенції, чому присвячена частина фільму.У стрічці відтворені пошуки й ідентифікація Бадрі й інших загиблих оборонців Києва, родини яких об’єднала сім’я Лолашвілі після загибелі сина. Наразі на цьому місці у Мощуні відкрили меморіал.«Коли я говорила з його рідними та колегами, зрозуміла, що вони втратили не просто близьку людину – вони втратили цілий світ. Для них Бадрі був турботливим батьком, люблячим чоловіком, натхненним колегою і людиною величезного серця. Я відчула біль від того, що ніколи не зможу потиснути йому руку і сказати «дякую». Я захотіла долучитися до створення цього фільму, щоб ми всі змогли дізнатися історію Бадрі, побачити, якою великою була ця людина. Усвідомити справжню ціну свободи, за яку боремося щодня. Ми не маємо права цього забувати», – Олександра Маршала, авторка фільму.🟥 18:30, Київ, кінотеатр «Жовтень» (вул. Костянтинівська, 26).🟥 Вхід вільний, за донат на підтримку Платформи пам’яті Меморіал: https://www.victims.memorial/supportus🟥 Кількість місць обмежена, тому потрібна реєстрація: https://forms.gle/9emcnKbBs6oZRqDp8💀72-га Окрема механізована бригада ім. Чорних Запорожців.