​​Рік тому у цей день багато в кого з нашого підрозділу стався другий День народження.Ми базувалися в Неграшах й з сусідньої Бузової прийшла інформація, що кілька російських коробок їздять туди-сюди по Житомирській трасі, в бік Києва і назад на БРСМ в сторону Мотижина.Такого нахабства ми стерпіти не могли й було вирішено зробити засаду силами дюжини козаків. За початковим планом, нас мали підтримати танк і Стугна на пікапі з інших підрозділів, проте на полі бою вони так і не з‘явилися 😀 Хтось, у тому числі і я, ліг під самою трасою, хтось став за зупинкою, інші розподілилися в будинку і провулках з нашого боку траси. Озброєння - нлави й сьомі рпг.Детально описувати сам бій не буду, проте російський танк у кількох метрах від тебе і вогонь п‘яти коробок у твій бік - це найбільш оригінальні спогади для мене після широкомасштабного вторгнення 🙂 Підсумком стало виведення з ладу одного ординського танку і поранення мого двоюрідного брата Богдана, якому з плеча вирвало добрячий шмат м‘яса. Коробка залишилася на трасі, а Бодя вилікувався й досі служить з нами, тому розмін виявився дуже навіть незлим 😀 На фото - світлина приблизно тих днів. Лежали на полі за Неграшами, дивилися, чи не підходять російські окупанти з Мотижина.Як добре, що зараз ті бої під самим Києвом здаються чимось з царини фантастики. Столиця вистояла, вистоїть і вся Україна.https://t.me/olvoitko