Демобілізація часто сприймається як закінчення боротьби, про те, на жаль, це навіть не половина того, що прийдеться пройти. Внутрішні демони, бюрократія, побите тіло і душа, не розуміння зі сторони суспільства та і, часто, внутрішні хибні переконання не дають спокійно поринути у спокійне життя. І лише в колі своїх, далеко від благ цивілізації, у «готелі в тисячу зірок» вдається хоч трішки привідкрити маску яку змушений носити. В колі тих, хто не буде лізти в душу, не буде роботи квадратні очі від справжніх, хуйових історій чи чорних як безмісячна ніч жартів, тих, в кого як і в тебе назавжди залишаться шрами від пережитого, і не лише на тілі, ай у душі. Так, через трошки потрібно буде повертатись у «великий світ», часто жорстокий і не справедливий, але ти тепер точно знаєш – ти не один, тобі є куди повертатись, є ті, хто тебе зрозуміє і почує. Почує, або помовчить разом з тобою, коли це буде треба. Це про те, що ми робили, робим і будемо робити. Для таких як і ми, ветерани для ветеранів. З повагою і любов’ю команда Nomad Live.