В нас такий розділ красивий вийшов... Я аж милуюся 🤭

Розкішниця для імператора
Імператор підійшов ближче і простягнув руку до моєї схиленої голови. Його пальці знайшли моє підборіддя і підняли мій погляд вище. До нього.
— Чому ти не дивишся на мене? — тихо запитав він.
Ах, якби ж я тільки могла.
— Я виявляла вам повагу, Елайджа.
— Ми в спальні, Мадлено. Останнє, чого я від тебе хочу — вияву поваги.
Усередині все стягнулося у вузол. Відповісти щось? Але що? Що б я не сказала, імператор сприйме це як образу або загравання. Ігнорування проблеми теж аж ніяк не допомагало. Я взагалі не розуміла, що робити! Спробувати спокусити його? Це могло спрацювати, але чомусь руки не слухалися, голова не працювала, а слова й поготів застрягли на губах!
Уникнути надто близької зустрічі? Це здавалося нелогічним, але безпечним варіантом — і все одно я не могла цього зробити.
Так і стояла, дивлячись на нього. А він нахилявся до моїх губ, щоби поцілувати. Мене огорнув аромат чайного дерева й чогось солодкого. Чоловіче дихання першим торкнулося моєї шкіри, коли імператор завмер за сантиметр від моїх губ.
Здавалося, він насолоджувався моєю раптовою сором’язливістю. Наче всепоглинально розтягував мить перед першим дотиком.
— Елайджа, — мій голос захрип від тепла й бажання, що наростали всередині, — ви даруєте іншим можливість грати з вами, а мене хочете позбавити такої нагоди?
— М? — імператор завмер, досі гіпнотизуючи поглядом мої губи.
— Не хочете зіграти в гру, у яку ще ніколи в житті не грали? — тихо промовила я.

Читати далі: https://booknet.ua/book/rozkshnicya-dlya-mperatora-b459174