🇺🇸Мистецтво політичної влади в (майже) демократичній країні: шість уроків від Ліндона Джонсона#OldYorkTimes_архівЛіндон Джонсон — один із найвидатніших американських президентів XX століття. Його спадщину затьмарила війна у В’єтнамі, але у внутрішній політиці він досяг більше, ніж майже будь-хто з попередників і наступників.Як пише Роберт Каро, Джонсон став «президентом, котрий записав милосердя і справедливість у книги законів, за якими жила Америка», бо запустив масштабні реформи, які зменшили бідність і расову нерівність. За словами Каро, «Авраам Лінкольн зняв ланцюги із темношкірих американців, але саме Ліндон Джонсон завів їх у кабінки для голосування; закрив за ними священну завісу демократії; помістив їхні руки на важелі, якими керувалася їхня власна доля; зробив їх, нарешті і назавжди, справжньою частиною американського політичного життя».Сам Роберт Каро — також легендарна фігура. Він присвятив більшість життя вивченню біографії Джонсона та його епохи. Серія “The Years of Lyndon Johnson” Каро — це одні з найкращих нонфікшн-книг сучасності і точно найкращий нонфікшн, який я коли-небудь читав.Перша книжка Каро про Джонсона вийшла у 1982 році, а п’ята і остання ще в роботі. Читачі моляться за здоров’я 89-річного Каро не менше, ніж фанати «Гри престолів» за Джорджа Мартіна.Праці Каро — це не лише біографія однієї людини. Життєпис Джонсона тут є бекґраундом для опису ширших історичних процесів, а також того, як здобувається й утримується політична влада. Каро глибоко дослідив і майстерно описав, як хлопець із збанкрутілої сім’ї із глухої техаської провінції став могутнім президентом наддержави.Як Джонсону це вдалося? З трьох тисяч сторінок книг Каро я виділив шість порад, як здобувати політичну владу у (майже) демократичній країні, якою була Америка середини XX століття.1. Треба мати неймовірну енергію і повністю віддатися метіПринцип Джонсона, як його описує Каро — «якщо ти робиш усе, абсолютно все, ти переможеш». Джонсон не шкодував себе, коли бачив мету — він працював по 20 годин на день і зовсім забував про своє здоров’я.Наприклад, коли Джонсон був лідером Сенату, він працював настільки багато, що довів себе до фізичного колапсу і пережив інфаркт — але вижив.Не шкодував він й інших людей — був харизматичним, але максимально токсичним босом, який витискав із своїх підлеглих максимум можливого.2. Треба культивувати правильних людейЗагалом вміти знаходити спільну мову з людьми — це типовий навик для політика. Джонсон мав чудову пам’ять на обличчя і легко налагоджував контакт з простими виборцями.Але також у Джонсона був також унікальний талант знаходити впливових людей, які могли допомогти його кар’єрі, і завойовувати їхню прихильність.Каро називає Джонсона «професійним сином» — він умів викликати батьківські відчуття у впливових старших чоловіків. (Мабуть, це все могло б стосуватися й жінок, якби відбувалося в іншу епоху, але в Америці середини минулого століття політичну владу мали лише чоловіки).У випадку Джонсона три ментори зіграли найбільшу роль:📌президент Франклін Рузвельт;📌спікер Палати представників Сем Рейберн;📌неформальний лідер Сенату Річард Рассел.Корисна порада від Каро/Джонсона:«Старші чоловіки хочуть відчувати, що досвід, який прийшов з їхніми роками, є цінним, що їхні поради цінні, що вони володіють мудрістю, яку можна отримати лише з досвідом — мудрістю, яка могла б бути корисною для молодих чоловіків, якби тільки вони попросили про це». ▫️Більше уроків читайте у повній статті за посиланням