Статистика telegram channel - @okrainy

Для захисту Кременчука від поводі спорудили дамбу.Вона коштувала шість мільйонів карбованців. Це вартість глини, чорнозему,, піску, цементу, граніту і робочих рук. Дамбу будували чотири роки; цього літа її закінчують.Вона простяглася на вісімнадцять кілометрів, і насипний пухкий грунт опинився в міцному кільці. Кільце заважає весняному скаженому розливу.Про набіги Дніпра пам’ятають старожили, жителі Єленської вулиці, тютюнники фабрики Гурарія. Розпитай їх, і вони розкажуть про ге, як вода заходила в кімнату, як на постелях випливала подушка і, рятуючись від загибелі, в один якийсь куточок цієї подушки збігалися блощиці. Тютюнники пам’ятають поводі і козаків.Новий, стягнутий дамбою Кременчук, вони називають зразком Москви. Козаки і поводі були жорстокі. Від погромів тютюнники ховалися по вбиральнях. Від Дніпра вели рятувалися на горищі. Дніпро хитав хисткі палі хатинок. Розпитай старожилів, вони розкажуть. В 1935 році будівництво дамби наближається до краю.Глина. Чорнозем. Граніт. Каменярі. Шість мільйонів карбованців. І вже не страшно, що Дніпро буває скаженим: школи, підприємства, жилі будинки огороджені надійною стіною. Шість мільйонів пішли на користь.Більше тут: https://okrain.net.ua/article/aleyi-nad-dniprom/

Парк – пам’ятка садово-паркового мистецтва “Придніпровський” визначає 65-річчяВ 2025 році виповнилося 65 років з часу закладки Придніпровського парку, розташованого в Кременчуці вздовж лівого берега р. Дніпро від вул. Миколи Гоголя до початку вул. Університетської. Ще з дорадянських часів і до Другої світової війни на цій території знаходилась вулична мережа з приватною забудовою і набережна.У 30-і роки 20 ст. на набережній був улаштований сквер з фонтаном зі скульптурою журавля, садовими лавами, тематичними клумбами і навіть квітковим календарем. Після звільнення Кременчука від німецько-нацистської навали восени 1943 року, місто являло собою суцільну руїну. Ділянка, що прилягала до набережної, на той час була просто пустирем із зруйнованими будівлями. Ще місто лежало в руїнах, а працівники управління благоустрою вже насаджували дерева та кущі на території набережної. Тут восени 1950 року передбачалася посадка 1750 дерев та 4000 кущів. Вздовж тротуару набережної були встановлені скульптури «Спортсмен» і «Спортсменка», садові лави, а також відновлено довоєнний фонтан, але з іншою скульптурою – «Олені». Детальніше тут: https://okrain.net.ua/article/park-prydniprovskyj-65-rokiv/

У документальних матеріалах Полтавського губернського жандармського управління у справі про повстання солдатів м. Кременчука у жовтні 1916 року є вирок військово-польового суду, в якому зазначається, що військово-польовий суд з 1-го по 3 листопада 1916 року в закритому судовому засіданні розглянув справу про рядового 6-го Фінляндського стрілецького полку Івана Єрмолайовича ЦИСЯ, 28 років, за звинуваченням у тому, що… “25 жовтня цього року під час війни в місті Кременчуці, перебуваючи у самовільно зібраному натовпі у складі кількох сотень нижніх чинів, вийшов зі своїх казарм для вчинення заворушень у місті, бажаючи в числі інших нижніх чинів силою вирвати у начальника розпорядження задовольнити їхні вимоги:випустити заарештованих того дня і взагалі з гауптвахт,дозволити вільний вихід у місто,не водити їх з конвоєм і не тримати їх під наглядом,відправити поліцейських і стражників на позиції і призначити двічі-тричі поранених на їхнє місце,відправити їх швидше на позиції,надавати відпустки та ін…Тоді ж і там же, дійшовши до магазину Зенгіна і розбивши в ньому зовнішні вікна, силою вдираючись всередину нього з метою викрадення взуття, що там знаходилося, і коли війська з’явилися для придушення заворушень, маючи в руках викрадену десь гвинтівку, багнетом намагався роззброїти рядового конвойної команди Бесикала, отримавши від нього при цьому поранення голови шашкою, внаслідок чого був відправлений до Кременчуцького військового госпіталю.Військово-польовий суд засудив Івана Єрмолайовича ЦИСЯ до позбавлення військового звання і всіх прав стану та смертної кари через розстріл.Вирок було приведено у виконання в ніч з 3-го на 4 листопада 1916 р.Джерело: інтернет-аукціон Віоліті

Просто зараз у Кременчуці тихо зникає частина міської історії — будинок на Мазепи, 13 😡У місті, де збереглося менше 5% довоєнної забудови, сталевий ковш екскаватора розбиває цегляні стіни 120-річної будівлі. Так зникає вишукана кременчуцька архітектура у стилі історизму, з елементами неоренесансу та неоготики.💔 Будинок на Мазепи, 13 міг би стати музеєм, школою, майстернею чи будинком культури. Ба більше - зберегти свою житлову функцію. Його можна було б реставрувати та наповнити новими сенсами, а не знищити та вкрити бетоном.Мапа Реновації вже писали про важливість збереження будівлі. За 2 місяці міська влада ніяк не зреагувала на розголос. Департамент культури не ініціював присвоєння статусу памʼятки.Так стирається міська історія. Не через війну, а через байдужість та відсутність працюючої міської політики на користь збереження культурної спадщини.Просимо поширювати цей допис (та в інстаграм). Демонтаж має бути зупинено. Ця ситуація не має повторитися з іншими цінними будівлями Кременчука.

https://okrain.net.ua/articles/kremenchuk-trolejbusnyj/В 1967 році місто одержало тролейбус. Сьогодні по його вулицях курсує 38 тролейбусних машин. Будівництво почалося в 1965 р., а в листопаді 1966 р. по трикілометровому маршруту Річковий порт – Електростанція пішли перші тролейбуси.До 1 січня цього року лінія була продовжена до автозаводу. Її протяжність 7,5 км. Проблема доставки робітників на автозавод і завод шляхових машин тепер повністю розв’язана. Щодня на лінію виходить 18 машин, які з інтервалом 3-4 хв. перевозять протягом дня більше 30 тисяч пасажирів. Раніше, щоб добратися до заводу, робітники витрачали півтори-дві години. Тепер вони виходять з дому за півгодини до зміни. Із 5 год. 10 хв. ранку і до 1 год. 10 хв. ночі між містом і заводами забезпечено безперебійне сполучення.Детальніше тут: https://okrain.net.ua/articles/kremenchuk-trolejbusnyj/Автор: І.С.Міроненко, стаття Опубликована в ежеквартальном журнале: Міське господарство України. — Киев, 1967 рікДжерело: transphoto.org

https://okrain.net.ua/article/istoriya-kremenchuga/kremenchutskyj-tartak-zhurnal-vsesvit-1928-rik/Кременчуцький Тартак (журнал Всесвіт 1928 рік) - Вниз Дніпром за 300 верстов од Київа з давніх давен виросло окружне місто Кременчук. Не доїжджаючи десятка верстов до Кременчука вас вітають заводські димарі маячать здалеку і зростають на всю свою величину. Це димарі тютюнових фабрик у Кременчуці.Затягаючи небо димом, отруюючи повітря духом простого тютюну, розкинулися кременчуцьки фабрики, а поміж них, наче заблукавши, стоїть соромлячись перед сусідами за свою непоказність тартак ВУПЛу.Довгі роки будування записали гарні сторінки в історію деревообробної промисловості України тартак ВУПЛу у Кременчуці. З маленького підприємства кустарного типу зріс могутній тартак, що має у своїм виробництві більш як 200 чоловік робітників. Харчі для тартаку, сплавний ліс, що-року прибувають . Детальніше тут: https://okrain.net.ua/article/istoriya-kremenchuga/kremenchutskyj-tartak-zhurnal-vsesvit-1928-rik/