Думаю, нам варто прийняти той факт, що книжка Олександра Пономарьова стала подією на нашому книжковому ринку.

Наприклад, я прослухала три різні навколокнижкові інтерв’ю з різними людьми, і в кожному з них згадували книжку Пономарьова.

Тобто вона вже вийшла за межі тредс.

Раніше я подивилася два огляди. І погоджуюся, мабуть, із Юлією Проліт, що хотілося б, щоб до зіркових книжок підходили професійніше з погляду роботи видавництва та редактора.

І знову ж таки, погоджуюся з Юлею, що якби над книжкою працював досвідчений редактор або редакторка, до чиїх порад дослухалися б, то крінжових сцен у ній було б менше.

І навколо неї, можливо, була б інша розмова.

Мені думається, якби наш книжковий ринок був більшим, то я, можливо, взагалі нічого не знала б про цю книжку. Якби вона була інакше зроблена, якби було інше промо, то про неї знала б насамперед аудиторія, якій вона цікава, яка читала б її та ходила на презентації.

Не було б якогось незрозумілого срачу, видалення акаунтів та оцінок на гудрідз.

Думається і про те, що ми самі підсвічуємо те, що на хайпі, як і з клоунадою Кокотюхи, ігноруючи якісь важливіші речі чи хороші книжки.

А ще книжка Пономарьова викликала якусь надмірну реакцію в книжковій бульбашці, що теж можна окремо досліджувати.

Коротше, є про що подумати.