Побачила, що це переклад з англійської. Здивувалася, але потім знайшла, що авторка сама працювала над перекладом (чи то вже новою книгою): Коли я почала перекладати роман, то навіть не думала, що мій переклад буде опублікований. Мені просто потрібна була читабельна чернетка, щоб показати її літературному агенту й дати йому або їй зрозуміти, про що ця книжка. Згодом мені довелося переробити текст і суттєво його покращити, тому що британський видавець захотів саме мій авторський переклад. Це був складний процес, але водночас надзвичайно повчальний.Коли перекладаєш власний твір, починаєш дивитися на нього з певної дистанції. Раптом ти мислиш як перекладач і бачиш кожну, навіть найменшу слабкість книжки. Для мене це виявилося дуже корисним, адже згодом я змогла відредагувати нове боснійське й сербське видання та значно його покращити.Також я дуже швидко зрозуміла, що не можу просто перекласти слова Сари іншою мовою. Мені потрібно було віднайти її англійською. Уже дванадцять років англійська є її мовою, і, безперечно, в цьому мовному середовищі вона вже не зовсім та сама людина. Саме тому мене не надто хвилювала буквальність чи стовідсоткова точність. Набагато важливішими були її голос, ритм і стиль.Мені довелося прийняти той факт, що це ніколи не буде та сама книжка. І щойно я це прийняла, змогла перекладати вільніше. І краще. Лінк