🇩🇪 Німеччина надає Україні новий пакет допомоги на 5 мільярдів євро👥 У Берліні міністри оборони України та Німеччини підписали ключову угодупро фінансування виробництва в Україні далекобійного озброєння. Також укладено контракт між українською стороною та німецьким оборонним концерном Diehl на постачання систем ППО та постачання боєприпасів. 💳 Німеччина фінансуватиме виробництво в Україні далекобійного озброєння, що дозволить ефективно використати наявні заводські потужності та український інженерний ресурс. Протягом 2025 року планується виготовлення великої кількості таких систем. Вони оперативно надходитимуть до Збройних сил України — перші установки можуть бути передані вже за кілька тижнів. Оскільки ці системи вже перебувають на озброєнні ЗСУ, додаткове навчання особового складу не знадобиться.🗒 У межах пакету підтримки передбачено:🛑Поставка артилерійських боєприпасів і додаткових пакетів для різних систем, зокрема ППО.🛑Передача наземних систем озброєння та стрілецької зброї.🛑Забезпечення фінансування медичного обладнання, в тому числі українського виробництва.ℹ️ Загальна сума підтримки українських збройних сил складає близько п'яти мільярдів євро. Гроші надходять з фондів, вже затверджених Бундестагом. Частково прямі інвестиції в українську оборонну промисловість та співпраця між оборонними компаніями є задекларованою метою німецького уряду для довгострокового та сталого зміцнення обороноздатності України.Мапа🛑Блог🛑Написати нам🛑 ЗСУHelp🛑Магазин🛑Донат
До вчорашньої публікації. Запитують у бот, що можна протиставити прориву між Мирноградом і Костянтинівкою?Так, можна: Успішний удар у фланг наступаючого угруповання з рішучими цілями.У ЗСУ прикладів таких наступальних операцій поки що немає (тактичні удари на південь від Покровська біля Котлиного і Шевченка так і залишилися тактичними, а «Слобожанський контрнаступ 2022 року» - це фланговий прорив по супротивнику, що обороняється, а не наступає).Але Є історичні аналогії. Олною з показовою залишається Харків-1942 року, він же «Фредерікус». Контекст:Навесні 1942 року Червона армія зробила великий наступ на Харків, намагаючись розвинути успіх після зимового контрнаступу під москвою. На південь від міста, в районі Ізюма, був створений великий виступ (Ізюмо-Барвінківський плацдарм), з якого і почався наступ.Як діяв Вермахт:Група армій «Південь» під командуванням фон Бока, незважаючи на наступальний тиск, утримала фронт у центрі.Водночас німецькі сили (у т.ч. танкові дивізії) завдали два потужні удари по флангах виступу - з півночі від Харкова і з півдня від Слов'янська.Радянські війська опинилися в оточенні. До 29 травня значну частину Південного фронту і військ Південно-Західного фронту було знищено або вони потрапили в полон (близько 200 тис. осіб).Висновок:Німці не намагалися утримати кожен метр лінії - натомість вони заманили наступаюче угруповання в пастку і вдарили по флангах і тилах, де Червона армія була вразливою.
📌 Проблема №4: управлінська некомпетентністьЧастина ТЦКшників - це «офіцери зі скоринкою», які десятиліттями працювали в штабах, ніколи не командували бойовими підрозділами і не мають уявлення про сучасну війну.Після потрапляння на передову вони можуть бути призначені на посади за званням, а не за досвідом. Результат - хаос в управлінні, помилки під час постановки завдань, загибель підлеглих через непрофесіоналізм.На війні некомпетентний начальник не просто проблема, а потенційний вирок підрозділу.📌 Проблема №5: юридичні та дисциплінарні конфліктиСпівробітники ТЦК часто добре знають внутрішні механізми ЗСУ, знають, як «правильно оформити рапорт», «знайти шпарину в статуті», «поскаржитися по вертикалі».У підрозділах це може призвести до зловживань, саботажу наказів, конфліктів із командирами і спроб впливати на рішення через адміністративні важелі.Це не просто «хитрі люди» - це системні гравці, які вміють воювати не на фронті, а на папері. І в бойових умовах це часто шкодить більше, ніж ворог.📌 Проблема №6: деморалізація добровольців і мобілізованихКоли люди, які пішли на війну добровільно, бачать поруч тих, хто два роки відсиджувався в теплі, а тепер не знає, як тримати зброю, це викликає обурення.Особливо якщо «новенький» має офіцерське звання або не хоче воювати, а просто «пережити термін».Це створює емоційну прірву в колективі: одні ризикують життям, інші відбувають номер. Така ситуація небезпечна, бо підриває мотивацію навіть у морально сильних бійців.📉 Що в підсумку?Це рішення - спроба латати кадрові дірки без системної реформи мобілізації.Так, фронт потребує людей. Але відправляти на передову непідготовлених, демотивованих працівників тилових структур - це гра в рулетку з власними військами.Успіх армії - це не лише кількість багнетів, а їхня якість, мотивація та довіра в колективі.Цієї довіри між ТЦКшниками і мобілізованими, які пройшли через «бусифікацію», може не бути зовсім. Є висока ймовірність у колишніх ТЦКшників не пережити свій перший бій і загинути. Від чиєї кулі? Питання відкрите
"Знаєш, про міни зараз багато хто думає, що це просто старомодна штука з якихось старих воєн. А на ділі - це чи не головне, що тримає фронт, особливо в «сірій зоні». У нас там між позиціями - ні миру, ні війни. Ні ти туди не зайдеш спокійно, ні вони. І ось міни - це перше, що тебе зустрічає, якщо раптом захочеш туди сунутися. Причому не обов'язково класичні протипіхотні, буває, що ставимо взагалі що є під рукою: від радянських ПМН-ок до натовських «пелюсток» BLU-43, плюс усілякі розтяжки, пастки і фугаси. Що вони роблять? По-перше, гальмують будь-який рух. Ось їдуть у них мотоцикли з піхотою - зараз мода така пішла в росіян - а якщо на шляху мінне поле, то або злітають у повітря, або доводиться зупинятися, а це вже час, метушня, втрати. По-друге, просто сам факт, що десь «може бути заміновано», вже спрацьовує. Піхота русні не йде туди без розвідки, без саперів. Вночі взагалі небезпечно - краще обійти. А поки вони думають, ми вже знаємо, де вони і що роблять. Міни ще й фронт тримають. Не треба на кожній ділянці тримати по взводу - якщо знаєш, що підходи закриті, можна сили перекинути куди важливіше. У нас був випадок: поставили дистанційно «пелюстки», і противник потім дві доби не ліз. Навіть дрони боялися піднімати - знали, що ми сидимо і чекаємо. А коли сам ідеш уперед - то теж розумієш, наскільки це серйозно. Поки сапери не розчистять, ніякий танк чи БМП не піде. А ще буває, що дистанційку накинули - тільки зайшов у лісопосадку, а там уже «сюрпризи». Тож у цій війні міни - це не просто оборона. Це прям спосіб керувати полем бою. Направити ворога куди тобі вигідно, стримати його, вибити з темпу. Ну і змусити його боятися. А страх - це теж зброя...""Кочівник"
Продовжуємо публікації про зміну «сірої зони» на сучасному етапі з урахуванням війни в Україні. Сьогодні мова піде про роль мін у "зоні смерті".Роль мін у війні в Україні: засіб протидії подоланню «сірої зони»Під час поточної війни в Україні міни відіграють ключову роль у стримуванні наступальних дій противника, особливо в так званій «сірій зоні» - проміжній смузі між позиціями сторін, де немає стійкого контролю.Функціональне призначення мін: Протидія мобільності Міни - як протипіхотні, так і протитанкові - значно ускладнюють будь-які спроби штурму або прихованого просування через нейтральні території. Вони сповільнюють темп наступу, змушують противника розкривати свою тактику, використовувати інженерні засоби і демаскувати позиції. Створення «поля страху» Щільна насиченість сірої зони мінами сприяє деморалізації противника. Військовослужбовці побоюються рухатися вперед без належної розвідки і саперного прикриття, що гальмує навіть локальні прориви. Фіксація лінії фронту Масове встановлення мін дає змогу утримувати зайняті рубежі без необхідності щільної присутності військ. Це критично важливо на розтягнутих ділянках фронту, де в обох сторін не вистачає ресурсів для постійного контролю території. Обмеження дій легких маневрених груп Останніми місяцями зс рф почали активно використовувати мотоштурмові групи та розвідувально-диверсійні дії за участю БПЛА і піхоти малих груп. Мінні поля - один із небагатьох ефективних засобів, що стримують такі дії, особливо за низької видимості та в нічний час.Сучасні особливості: 🔹 Імпровізовані мінні поля (в т.ч. з використанням керованих боєприпасів і пасток) стали повсюдним явищем. 🔹Дистанційне мінування активно застосовується з обох сторін: за допомогою артилерії, РСЗВ, дронів і мінометів. 🔹Інженерна війна стає дедалі більш значущим компонентом бойових дій: сапери і системи розмінування часто першими вступають у зону бою.📍Міни - це не просто засіб оборони, а повноцінний елемент стратегічного управління простором. В умовах позиційної війни з активною «сірою зоною» вони виконують завдання, які можна порівняти за значущістю з артилерією і БПЛА: позбавляють противника ініціативи, вимотують, сповільнюють і спрямовують його дії в передбачуване русло.
ЗОНА СМЕРТІ: від шрапнелі до FPVЧому це ключовий рубіж війни - і як його долають сьогодні.Раніше «нейтральна смуга», потім "сіра зона", зараз «зона смерті» - ділянка між позиціями воюючих сторін (спрощено).Тоді і зараз: як змінювалася «зона смерті»⚔️1916, Сомма: Наступаючі піднімаються з траншей під шквал кулеметного вогню. «Зона смерті» - 200-400 м нейтральної смуги, всіяної трупами. Головна загроза: кулемети, дріт, шрапнель.⚔️1943, Курська дуга: Ешелонована оборона, міни, ПТО. «Зона смерті» - до 1 км, під безперервним вогнем. Прориви танками, підтримка авіації.⚔️1980-ті, Афганістан: Гірська місцевість, обмежений огляд. «Зона смерті» - найчастіше вузькі ущелини і стежки. Головна загроза - засідки, ПТКР, міни.⚔️2022-2025, Україна: Весь простір від нуля до 2 км перед позицією - під оком дрона. Наведення вогню - за 30-60 секунд після виявлення. Додалися нові елементи: FPV-дрони Міни, що летять («Пелюстки») Безпілотна артилерія за координатами від ШІ Автоматичні ПТРК з ШІ-розпізнаванням цілі📈 Як змінилася «зона смерті» за 3 роки війни в Україні.2022: Укріплення ще рідкісні, зона смерті - це здебільшого обстрілювані поля. FPV-дрони є, але рідко.2023: З'являється масове мінне поле + щільна дронова розвідка. Час наведення вогню скорочується вдвічі. «Піхотний прорив» майже неможливий - ставка на бронетехніку й артпідготовку.2024-2025: FPV-дрони стали масовою зброєю ближнього бою. Мотоцикли і баггі - нова хвиля маневрених штурмових груп. Основний пріоритет - пройти зону смерті за 10-20 секунд, поки дрон не видав точку й артилерія не навелася.💡 Висновок: «Зона смерті» - вже не просто поле між окопами. Це цифровий простір, де тебе бачать, обчислюють і знищують швидше, ніж ти встигнеш вистрілити. І саме тому швидкість, координація і придушення ворожої розвідки - головна зброя штурму в XXI столітті.Продовження слідує.
Основні тези статті В.Залужного для Defense One. Рекомендуємо.1. Дрони - ключ до успіху України Тактичні дрони завдають близько двох третин втрат Росії, що робить їх удвічі ефективнішими за будь-яку іншу українську зброю. Вони стали найважливішим елементом сучасної війни, хоча ще недавно вважалися другорядними.2. Війна змінилася: від маневрів до позиційного виснаження Сучасна війна все більше нагадує Першу світову: фронти малорухливі, бійці ховаються в окопах. Будь-який рух фіксується і може бути атакований майже миттєво.3. Три технологічні зрушення Тактичні дрони - атакують цілі на суходолі, у повітрі та на воді, навіть вступають у бій з іншими дронами. Радіоелектронна боротьба (РЕБ) - придушення, перехоплення, наведення на дрони та їхні оператори. Віддалені сенсори - охороняють «білі зони», створюючи непрохідні рубежі.4. Україна - лабораторія нової війни Відмова від радянських і холоднових доктрин: впровадження масово доступних, дешевих дронів. Автономність і скритність стали критично важливими: від GPS відмовляються, застосовуються оптоволокно та інші «старі» технології зв'язку.5. Інформаційна перевага через DELTA DELTA - українська система управління боєм, «Google для війни»: об'єднує розвіддані, ШІ, відео з дронів та інші джерела. Вона проста, швидка та ефективна, особливо порівняно з американськими аналогами.6. Урок для Заходу Україна показує, як адаптація та інновації в умовах виживання можуть випередити навіть потужні армії. Захід має терміново вчитися в України, щоб не відстати і не стати вразливим.
‼️За результатами проведених репатріаційних заходів в Україну повернули тіла 909 полеглих Захисників.➡️ З числа повернених "на щиті" Оборонців полеглі з:- Курахівського напрямку;- Покровського напрямку;- Бахмутського напрямку;- Вугледарського напрямку;- Луганського напрямку;- Запорізького напрямку;- моргів на території рф.Полеглих Оборонців вдалося повернути за результатами спільної роботи Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, Об’єднаного центру при СБ України, Збройних Сил України, МВС України, Офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Секретаріату Уповноваженого з питань осіб зниклих безвісти за особливих обставин, ДСНС України, інших структур Сектору безпеки та оборони України.🤝Висловлюємо вдячність за сприяння Міжнародному Комітету Червоного Хреста.☝Окрема подяка особовому складу Збройних Сил України, який здійснює перевезення репатрійованих полеглих Героїв до визначених державних спеціалізованих установ, організовує передачу загиблих представникам правоохоронних органів в системі МВС та судово-медичної експертизи в системі МОЗ. Слідчими правоохоронних органів спільно з експертними установами МВС у найкоротші терміни будуть встановлені особи загиблих.🇺🇦Слава полеглим Героям!
‼️У результаті тривалої роботи Координаційного штабу додому повертається 197 наших захисників.За дорученням Президента України вдалося визволити з неволі 175 наших хлопців у ході обміну і 22 – під час спеціальних заходів поза обмінами. ➡️ Троє зі звільнених перебували під так званим "слідством", що можна вважати додатковими тортурами як для українських військовослужбовців, так і для їхніх рідних та близьких. Додому та до своїх побратимів повертаються воїни ЗСУ (таких 149 та 4 з ТрО), ВМС (11), Нацгвардійці (8, у тому числі троє з "Азова"), троє прикордонників.Військовослужбовці обороняли місто Маріуполь – 31 (у т.ч. оборонці “Азовсталі” – 18), Донеччину – 74, Луганщину – 39, Харківську область – 8, Херсонщину – 5, по двоє – Миколаївщину, Запорізьку, Сумську області, брали участь у бойових діях на Курщині.Серед врятованих з російської неволі цього разу 166 рядових та сержантів та дев'ятеро офіцерів. 🤝Висловлюємо вдячність Об'єднаним Арабським Еміратам за сприяння в організації обміну. ☝Завдяки копіткій роботі Коордштабу поза обмінами також повернуто 22 важкопоранених воїна: 21 представника ЗСУ та одного прикордонника.Повернуті з полону мають проблеми зі здоров'ям, важкі поранення та травми. На українській землі усі звільнені отримають належну медичну допомогу, пройдуть програми фізичної та психологічної реабілітації та зможуть реінтегруватися в суспільство. Також усі звільнені отримають одноразову матеріальну допомогу та належні їм виплати грошового забезпечення за весь час перебування у ворожій неволі. 🇺🇦Слава Україні!
Частина 3. Початок тут та тут.Чи це було зроблено спеціально під корупцію?Швидше за все, ні, це наслідок загального фінансового контролю з боку держави та міжнародних партнерів. Але у нашій реальності, де корупція гнучка, ці обмеження лише дають додаткові важелі тим, хто вміє “вирішувати питання”. Як тепер викручуватись бійцям та волонтерам?Зрозуміло, що чекати змін не варіант. Треба шукати, як обійти ці обмеження вже зараз. 1. Перехід на криптовалюту USDT (тезер), біткоїн – найпростіший спосіб передати гроші швидко та без банківських обмежень.• Плюси: немає блоків, швидкість.• Мінуси: не всі готові працювати з криптою. 2. Використання міжнародних платіжних систем Деякі військові вже відкривають рахунки в Польщі, Литві чи Естонії і перекидають гроші через Revolut, Wise, Payoneer.• Плюси: не підпадає під українські банківські обмеження.• Мінуси: потрібен надійний обмінник або людина, яка може швидко конвертувати гроші. 3. Переведення коштів через цивільних осібЗамість того, щоб отримувати гроші напряму, можна перекидати на цивільних осіб, які далі передаватимуть готівку.• Плюси: обходить прямий фінансовий контроль.• Мінуси: потрібні надійні люди. 4. Мікро-перекази• Великі суми розбиваються на дрібні перекази через різних людей.• Наприклад: замість одного переказу на 300 000 грн – 6 переказів по 50 000 грн через різні картки.• Плюси: працює швидко і без блоків.• Мінуси: більше операцій, треба більше людей. 5. Офіційні волонтерські рахунки• Деякі банки дозволяють волонтерам відкривати рахунки з вищими лімітами.• Плюси: можна легально перекидати більші суми.• Мінуси: можливі перевірки, паперова тяганина. 6. Картки міжнародних банків та криптокартки• Є картки, які працюють без прив’язки до українських банків і дозволяють витрачати криптовалюту як звичайні гроші.• Приклад: картки від Binance, Whitebit або інших криптобанків.Обмеження створили хаос, але корупціонери легко адаптуються під них. Бійці та волонтери, які реально закривають потреби фронту, отримали серйозні проблеми. Єдиний вихід – шукати обхідні шляхи та тестувати нові фінансові схеми.Що робити?1. Вчити бійців і волонтерів як працювати з криптою, міжнародними платіжками та мікро-переказами. 2. Використовувати альтернативні канали, які не контролюються українськими банками.3. Переключити частину закупівель на фонди, які можуть проводити великі платежі без обмежень.Це не про зручність. Це про виживання на фронті.
TGLIST.COM.UA
