Селидове.Якщо у телемарафонних експертів консенсус про утримання Селидового, то у практиків щодо оборони міста складається скептицизм.У жодному ОСУВ і ОТУ так і не змогли нічого протиставити «фланговій хворобі» і продовжують ставити на стики бригад прикомандировані (придані) підрозділи, що призводить до одних і тих самих наслідків. Усі міста, за винятком Мар'їнки, цього року були взяті за рахунок взяття в кліщі, флангових обходів і охоплень.Можна багато говорити про стандарти НАТО, але, все одно, все вирішує піхота, і тактика з часів битви у Канн не змінилася. Поки піхотинець не опиниться в траншеї противника - це буде траншея противника. І не важливо, скільки мільйонів дронів випускає промисловість воюючих сторін. І якщо піхотні командири роблять одні й ті самі помилки, починаючи з оборони Бахмута і закінчуючи Вугледаром, то жоден F-16 і навіть раптом переданий нам авіаносець «Дуайт Ейзенхауер» картину не змінять.Тому про Селидове можна сказати точно вже зараз. Місто обійдено з півночі і з півдня досить глибоко. Північна (з Покровська) і південна (з району на захід від Курахового) логістичні траси під вогневим контролем противника. Місто «живиться» однією ґрунтовкою. Далі буде взяття їх під фізичний контроль і потім планомірне витискання з міста з «гойдалками» тиску на флангах. І планомірним наступом зі східних районів міста в центр. Без (увага!) бажання взяти місто в оточення. Навіщо, якщо можна спокійно знищувати як вхідні, так і вихідні підрозділи і техніку в рамках оперативного оточення. Повне повторення картин оборони Бахмута, Авдіївки та Вугледара: охоплення на флангах - оперативне оточення - видавлювання з укріпрайону без фізичного оточення. Помилки Маріуполя, коли орків змусили в місті боротися з «Азовом» у лабіринтах міста і «Азовсталі» вони з часів Бахмута не повторюють. На відміну від одних і тих самих ОТУ у рамках одного і того ж ОСУВ.