Товаришi. Дні так скоро проходять, уже й ноябр місяць. Перéд нами стоїт велике завдання, це зустрiть весну в повній готовності, за це должен подумать кожний член правління, бригадіри, кожний колгоспник. Шо нада нам у першу чергу зробить? Отремóнтувать інвентар, довести до повної кондіції наш посівний матеріал. А це все ще в нас не в порядку. Пагано роблять наші мастерські, кузня, якось слабо проходить, очистка зерна. Нам усім нада разом узятись. Я пропóную бригадірам, виділити постійних людей, які будуть кожного дня, очищать посівний матеріал. Нада поставить туди найкращих людей, комсомольців. А в нас такі люди є. Агротехніку і бригадірам, частіш навідуваться до їх. Звернуть увагу нада на роботу кузні. Дать їй усі умови. Якщо нада туди ще люди. Значить бригадіри повинні виділить. Кожного вечора бригадіри будуть давать сводку, що зроблено за день. Заразом я скажу за мельницю. Вже її справили. Тепер нада добре узятись, шоб забезпечить ферму фуражом. Бригадірам виділить нада людей, шоб мельниця робила круглі сутки.С. Шевченкове, Херсонська область, 1949 г.Жителі села Оленівка, переселенці харківскої губернії. Переселення було дуже важким, переїжали коровами, або самотужки. Зразу переїхала одна вдова Олена, коровою із багатьма дітьми, поселилась вона біля болота, на балці, устороні від теперішньої Оленівки, зробила там курінь, і жила. Сюди почали переселяться і другí люди. А на болоті було страшно, водились вовки. Часто крали в людей послідню худобу, і Олена рішила перебраться на бугор. Переїхала сама з дітьми, а потім і другí переселенці, почали переїжать, до Олени на бугор, бо тут було не так страшно. Зразу це був хутір Оленівка, від Олени, а потім стало село Оленівка. Недалеко від Оленівки такі села: Олександринівка, Любовка. С. Оленівка, Донецька область, 1948 г.#степ #жива_мова